Сьогодні все, якось символічно.
В річницю помаранчового майдану символіка, і навіть пафос подій мимоволі, чи свідомо проступають у діях як влади, так і опозиції .
Пересічний громадянин теж пам’ятає про цю річницю, і робить свої висновки. Невтішні і безпорадні.
Настрій відверто не святковий. Все, що можна було б святкувати, або бодай згадувати з теплом і надією в серці – сплюндровано, зпаскуджено, згвалтовано бидлоєлітою нації. Папірєднікамі, наступнікамі.
Рік тому президент України вчинив черговий в своєму житті грабіж.
Він вкрав у людей право законно відзначати річницю помаранчової революції, точніше намагався вкрасти, бо, як же ти, дурню, вкрадеш те, що у людей в серці?
Він ладен ставити за три місяця новорічну Йолку, буде проводити там майданси, інші розваги, нарешті ремонт бруківки, щоб зайняти площу і не пустити людей з помаранчовими стрічками. Сьогодні, в річницю майдану, вже другий рік поспіль влада встановлює на майдані новорічну ялинку.... За місяць до початку новорічних свят... Чогось боїться? Когось ненавидить? Так. Нас... Він боїться і ненавидить українців.
Його мрія – замуйолити, затерти, знецінити саму згадку про ці події в думках і серцях народу.
Серця...
- Одразу згадався новий законопроект від Хомутинника (ПР)!
Це мабуть один з подарунків від влади, людям під йолку!
Землю вони вирішили, поки що, з під ніг громадян не виймати, бо ті ще не зовсім до цього готові.
Кабалу ж бо треба готувати поетапно...
Зверніть увагу! Який велетенський задум! Законом забезпечується безумовне право цієї, кримінальної влади на використання населення не тільки за життя, а і по смерті! Яка широта можливостей! Тим паче, що смерть така штука - завжди можна прискорити.
Якщо докупи додати щє чіпізацію населення і збирання в один реєстр всієї інформації про особу, плюс паспортизацію від народження дитини (за дитячі органи в світі певно платять ще краще), то картина – маслом! Жодних сумнівів!
Рідкісний цинізм!
Треба додати ще цікавинку, що якщо цей закон буде підписано, то вся мегабаза данних, про всіх громадян України, яка поєднуватиме не лише паспортний та реєстраційний реєстри, але й дані усіх відомчих інформаційних систем - починаючи від баз даних Мін’юсту, і закінчуючи базами даних органів місцевого самоврядування пройдуть через руки приватних осіб консорціума ЄДАПС.
Саме цей консорціум і контролює і лоббіює ініціатор цього законопроекту народний депутат від ПР Василь Грицак.
Чи може хоч хтось в цій державі після таких новацій жити в безпеці?
Але перше, що я сьогодні згадав у зв’язку з річницею Свободи, це заклик того ще, помаранчевого часу:
«Не зрадь майдан!».
До кого був направлений цей лозунг? До тих людей, яких саме під час його проголошення зраджував його глашатай?
Істинно – немає межі цинізму і підлості.
Щоправда, я добре пам’ятаю як , побачивши цей транспарант я одразу відчув його лицемірність, і підступність, бо за моїм власним тоді відчуттям народ, вийшовши на майдани і вистоявши на них не один тиждень аж ніяк не заслуговував на таке звернення, бо вже зробив свою справу, і не міг зрадити свій вибір.
Пам’ятаю - моя реакція була така: «Головне, щоб ти не зрадив... сцуко...» Не можу тільки точно пригадати, чи оце: «сцуко» не було додано мною згодом, але, це вже дріб’язок, бо абсолютно достовірно – лукавство цих слів я відчув миттєво.
Тоді, у великій мірі завдякі цьому підозрілому заклику, я і звернув ретельнішу увагу на дії самого лозунгаря – і потихеньку почав прозрівати.
«Бандити сидітимуть в тюрмах!»- повторював він з трибун, але всі ці бандити вільно, і без перешкод покинули Україну, з переляку покидавши своє рухоме і нерухоме майно. А хто не покинув – перефарбувались, і примазались до нової влади, і нових умов...
Тих, хто опинився ні в тих, і не в сіх – узяв у розробку новий міністр внутрішніх справ. Але якась природня шляхетність і законослухняність, а у великій мірі протидія новообраного президента, і його ставленників - блакитнооких ПРокурорів не дала можливості довести до суду жодної справи...
Справи...
- Одразу згадалися справи, які «наступнікі» завели на «папірєдніків» після реваншу старої колоди наперсточників.
Згадалися шахрайські процеси над Луценко і Тимошенко, нервовий тік людьмипроклятого судді кірєєва, тисячи беркутівців навкруги печерного суду... Це було згодом.
Але тоді, мабуть у 2005 році, якщо я не плутаю хронологію - Ющєнкович почав підписувати з бандою «Універсали.»
Вже на цьому етапі ЮВТ, маючи прихильність Луценка, Турчинова - повинна була б готувати тихе усунення зрадника і підлого кота Лєопольда на пожиттєве поселення , хай в ті ж Безрадичі. Але порядна людина не обирає підступний шлях, навіть коли її саму підло зраджують.
Саме цією якістю і відрізняються один від одного та підлота, що зараз захопила владу від справжньої еліти нації, яка перебуває в буцигарнях.
Хочу звернути Вашу увагу на те, що це споконвічна вада чесних і порядних людей в усьому світі – безпорадність проти підступних злодіїв, в силу тієїж своєї порядності. Проблема нелегка, бо злодій завжди загодя готує пастку .
Злодії ловлять людей на словах, різночитаннях, тлумаченнях, заплутують, замухлёвують і через такі дії - завжди мають велику перевагу над чесною людиною.
Коли це не вдається – вони фальсіфікують, знищують документи, застосовують грубий фізичний, психологічний тиск і нарешті, за необхідності, і без особливої вбивають, і не існує для них ни моральних законів, ні державних.
Бо вони урки...
- Чомусь згадалося, що президент України – рецидивіст... Сором. Але що вже тепер...
Так от, пройдисвіт Ющерко повертає бандитів в країну, пише з ними Універсали, і навіть нагороджує орденами, як наприклад підрахуя – Кідалова. Він ставить таке керівництво в регіонах, щоб вгодити браткам, розвалює центральну владу, прискіпуючись до кожного кроку прем’єр-міністра, і не дає працювати уряду, блокуючи всю роботу волокитою, непідписаннями документів, непідтриманням робочих зв’язків – повний саботаж. На всіх рівнях!
Згадайте хочаб заборону приїзду до КМ, на робочу зустріч всім головам областних і міських адміністрації,
або поцуплення літака у Тимошенко під час важливої поїздки в Європу. Класика підлотності!
Така дріб’язковість, підле підгажування - стали темою анекдотів у світі!
Та анекдоти – то одна справа, але такий саботаж треба було будьщо зупинити і покарати. Думаю, це той момент, коли можна було за сукупністю дій дати цьому вилупку відпочити від трудів на нарах, а не на канарах. Але в нього ще все попереду.
Саботаж...
- Звісно куля в лоба – набагато простіше привела б до торжества справедливості, але, бачте, це не шляхетний метод...
Згадайте, як легко вирішуються справи лідерства в таборі ригоцефалів.
Одне полювання в Ізюмському лісі, і Кушнарёв – вже не конкурент, і навіть повністтю згоден з лінією партії. Але це не шляхетно і не притаманно чесній, інтелігентній людині. Тим паче в розвиненому, демократичному суспільстві. А імярєка помянем хто чим.
Кажуть це був не самий ригоцефальний ригоанал. Кращє ніж Джарти.
Так от... Інтелігентна людина скоріше здохне в рабстві, ніж підніметься на супостата. Бо супостат – підлий уркаган, а ми – чесні і добропорядні громадяни. Тому йому можна, а нам ні.
Зараз ми отримали життєвий досвід, і бачимо результат м’якотілості і компромісу у протистоянні з злодіями.
У політикумі сталася жорстка полярізація на чорних і білих, а маргінали не зможуть довго сидіти проміж стільців, і теж визначаться.
Жорстке протистояння в верховній раді не вщухне також завдяки приходу під її купол національної ідеї, і почасти завдяки грубим методам влади.
Тим часом економіка країни приходить в такий жах, що влада скоро може стати тягарем навіть для таких видатних геолохів і проффесоров-рецидивістів, як наші керманичі.
Новітня опозиція зараз набуває нових рис, і нового досвіду єднання.
Згадайте, саме Єднання у 2004 році привело до змін у суспільстві, і саме роз’єднання і протистояння – до краху демократії.
Ті хто пройшли через вогонь, воду і мідні труби – зараз, тимчасово вивчають теоретичну частину на шконках, - тих місцях, які, як по естафеті будуть передані наступникам від попередників, бо це їх законні нари. Сьогоднішні ж сидільці ніколи не зможуть забути свої помилки. Вони їх засвоїли, і продовжують щоденно заучувать, щоб пам’ятати.
Десь я вичитав що досвід вчить, що він нічому не вчить... Не вірю!
