Вот такая вот она - Украина!
Продолжаю зудеть не в ногу .. ...
© Карт [16.11.2012] | Рейтинг: 35.7/38 | Переглядів: 526 | Коментарів: 136
 
Непоганий результат. Маю на увазі коефіцієнт участі 136/526 = 0.26. Тобто, мою статтю відкривали не лише допитливі, а ще й активні.
 
Проте, і флуду під тією статтею вистачає, що вказує на недостатню її флудостійкість. Стаття має бути такою, щоб у флудерів не здіймалася нога що-небудь писнути .. Прийшов флудер, обнюхав впорядкований квітних, зітхнув і побіг собі далі ..
 
Інколи мені вдається згенерувати такий текст. Остатаннього разу не вдалося.
 
І оцінка статті (35.7/38) є справедливою. Якби не шановна Ласків, то не було б цієї імхи на першій сторінці ..
 
Чому справедливою? Тому що кожний автор бажає того, щоб читачі сприймали текст. Погано, якщо тих, хто сприймає, виявляється мало. Це означає, що текст не відповідає станам душ і сталим уявленням дд-ушної публіки. Текст, що викликає бажання вліпити двояка, не є благотворним. Отже, автору слід бути прискіпливішим до виплесків власної свідомості.
 
Ну, а тепер перейдемо власне до наступних виплексів ..
 
Зацитую для початку із своєї відповіді Пірку, який заперечував мою тезу про деградацію нації після розпаду Сересер.
 
Тепер щодо деградації.
 

Звичайно, я не є апологетом "входження" України до складу Сересеру .. Але, якщо вже так сталося (і той факт, що сталося саме так, як на мене, теж є промовистим), то з цією обставиною слід рахуватися, чи не так?
 
Так от, на моє уявлення, Україна в складі Сересер була нацією, тобто таким людським утворенням на певній території, яке було цілісним, було здатним сприймати новітні технології життя і здатним самовдосконалюватися. Звичайно, радянський контекст був тією матрицею, яка визначала економічні і ідеологічні імперативи існування. З руйнуванням радянської матриці пішов процес руйнування "радянської української нації". Саме цей процес я і назвав деградацією.
 
Я також сподіваюсь, що на територій України виникне сучасна самодіяльна українська нація ..

І продовжу висловлювати свої обережні домисли, сподіваючись на вашу нищівну (але раціональну) критику..
 
На скільки я пам'ятаю, індустріалізацію України (отже, і її модернізацію) розпочав ще Столипін. Загинув, бідолихо, від кулі терориста.
 
Столипінські реформи знищували патріархальність українського села. На місця поміщиків влаштовувалися куркулі. І якщо під поміщиком існувало село, то куркулям село було непотрібним. А потрібними йому були лани, робітники і техніка. А також інфраструктура ринку.
 
Ну, Столипіна вбили. Потім війна і революція в Пітері. Селяне взялися за гвинтівки. Середняки і куркулі в одних загонах, бідняки - в інших .. Потім перемир'я - бідняки в лавах Червоної армії, неповські селяни на селі продукують армії харчі.
 
Звичайно, що перспектив у такій "модернізації" не було, адже модерне село потребувало вільних ринків капіталу, техніки, збуту і т.д.. Що протирічало засадам державного капіталізму. Отже, радянська влада змушена була законсервувати патріархальність села у вигляді колхозів - спотворених селянських общин кріпаків.
 
З іншого боку, та ж радянська влада стимулювала швидкий розвиток міст. Міста були центрами індустрії, науки, освіти і т. зв. "радянської культури".
 
Завдяки створеному бар'єру між кріпацьким селом і сучасним містом із сел в міста потрапляли найбільш талановиті, найбільш енергійні, найбільш креативні представники закріпаченого українського народу.
 
Потрапляючи в місто, бувші селяне ховали в скриню свою третєсортну патріархальну звичаєвість і хутко приставали до городської російськомовної радянськоментальної культури. Таке перевтілення відкривало їм двері до кар’єрних сходинок.
 
Індустрія потребувала не лише менеджерів, а й пралітарських мас. І ця пралітарська маса була наскрізь совковою і російськоментальною. . Таким чином, перед розпадом Сересер на території України утворилися два етноси, кожний із своєю звичаєвістю, своєю ментальністю, своєю історією, своїм уявленням про спосіб життя.
 
Індустріальний етнос розташувався на південному сході, а сільський – на північному заході. Звичайно, що з часом картина зміюється. Населення, яке існувало тут в матриці радянської системи, опинившись вільним, розпочало еволюніціювати природним шляхом. Село готується розпрощатися з патріархальністю, міста готуються позбавитися монстрів радянської індустрії ..
 
Найконсервативнішою виявилася ментальність.
 
На стійких ментальних розбіжностях паразитує східна мафія. За радянською традицією вона своїх гнобить більше, ніж чужих. Адже свої є покірними як раби.
 
Як сільські українці вичалять з себе хуторянство і третєсортність?
Як індустріальні українці вичавлять з себе покірних рабів?
 
Як і коли?