Судячи з останнього виступу пана Турчинова на 5 каналі, опозиція змінює головний напрямок своєї політики, роблячи тепер головний акцент не на боротьбі за демократичні цінності, свободу політв"язням та засадничі принципи української держави, а на соціальну та економічну політику.
Якщо це справді так, то це є Велика Помилка.
У зв"язку з цим у мене як виборця, який голосував за опозицію, є кілька тезисів, які накипіли впродовж останнього тижня і які я вважаю за потрібне донести людям та оприлюднити.
 
1. Перш за все варто вам повідомити, що за опозицію голосували не тому, що вона щира та розумна, а тому, що інші - бандота та подонки. Тому головним напрямком вашої політики має залишатися протистояння політрепресіям, визволення Тимошенко, відновлення демократії та засадничих принципів української державності передусім.
 
2. Судячи з останнього виступу маразматика Азарова, вони таки зробили правильні висновки з економічної рецесії, в яку загнали країну, і будуть відновлювати машинобудування. Проте виборець 2015 вже не побачить наслідків ихніх інвестиций, оскільки вони мають певний часовий лаг. Таким чином опозиції в принципі в найближчи 2 роки достатньо лише робити "розумні поради". Тим більше, що економіка - явно не їхня потужна риса (окрім Кужель і ще декількох осіб в опозиції нема нормальних економістів), тому радити опозиції поставити першими в їхній політиці соціально-економічні питання здатні лише їхні геніальні політтехнологи.
 
3. Головне: раджу опозиції проаналізувати результати виборів в Києві. Кияни проголосували не за короткострокову (дороги, дитячі майданчики, пайки) а за довгострокову (демократія та українська держава) перспективу. Тому не зраджуйте своїх виборців.
Зробіть те, що від вас чекає ваш виборець: роботу над помилками з поразки виборчої кампанії 2012. Ми разом із вами програли бій, проте ще не програли битву. Тільки сліпий не розуміє, що змінити владу в нашій країні може лише другий майдан, до якого треба готувати і суспільство і політикам самім себе, бо як показали вибори 2012 - саме неготовність опозиційних політиків до прийняття політичних доленосних рішень і є головною проблемою нашого суспільства.