Гальо! То Юзьо! Чуєте мене? Я знов на дроті.
 
За давньою традицією на початку пообсервуємо столичну телєвізію, а тоді ся спустимо до нашого задуп’я.
 
Не знаю, як ви, а я кінчений шоуголік. Мушу в п’ятницю дивитися обидва канали і цикати пультом як не на Кисельова, то на Шустера. Отака в мене манія. І шо я вам вповім: досі мені на Інтері пахло гімнячковим Арсенієм, котрого вже півроку помпують, як надувний матрац, аж ту раптом чую шось нове. Принюхуюсь – і бачу, що почали вже на Інтері роздмухувати велич Тігіпка. Так ніби від думки ще одного гномика щось у битві велетнів може змінитися. І що цікаво: помпують єншого, а запах той самий.
 
Але найбільше мені сподобалася позаминула п’ятниця, коли до Савця Шустера приперлося троє ПРдонів і зчинили такий рейвах, що ледь шоу не зірвали. Бо виявилося, що Савцьо запросив Юльцю на дебати з журналістами, а регіональний шеф Калєснікав викликав Савця на кавйор і каже: тра Юльцю гасити по-чорному, тому я пришлю тобі трьох перевірених бійців. А Савцьо – жи Юльця умову поставила, щоб іно вона і журналісти. А Калєснікав: ну і нехай це для всіх буде – ги-ги – несподіванка.
 
І всьо ніби грало, навіть крісел для дорогих гостей не поставили заздалегідь, а винесли під час шоу, аби справді виглядало на несподіванку. А гості, щойно прийшли, то почали шкандаль робити, щоб їм дали стільки ж часу на балак, як і Юльці. Савцьо пробував пояснити, що то зустріч Юльці з журналістами, та тільки тим підлив масла, бо тут і розкрилося, що Савцьо насправді сидить під пантофлею в Калєснікова і мусить танцювати, як пан каже.
 
І тут я зробив епохальне відкриття. Я во такво думав собі: на кого наша Ганьця працює? Здавалося, на Януковича. Але нє. Тепер знаю – то є наш троянський кінь... перепрошую троянська кляча в їхньому таборі. Бо якби вона працювала на ПР, то нігди би не витягла всю підпільну кухню творення Шустерової програми. А вона взяла та й усе вибовкала, вдаючи ніби так сильно ся знервувала. А ви ж знаєте, яка може бути Ганьця в нервах! І тут вилізло шило з мішка, і усі дізналися, яка була домовленість Савця з Калєсніковим.
 
Бідний Савік. Після такої публіки міг би в черговий раз траснути дверима і піти, але куди? Вже всюди побував. Хіба на львівське телевізію. Але жи Савік українською ні бе ні ме, то буде хіба виступати в парі з Кендзьором.
Вибір без вибору
 
Іду си по місту, ніц нікому, а мені тиць – чергову агітку: «Арсеній наступає». Я аж перестрашився! Спочатку подумав, що то якась нова епідемія грипи. Але дивлюся – то не грипа, а справжній Арсеній, який розсовує двері, наче казковий Вернигора скелі. На одній половині дверей символ БЮТу, а на другій – символ ПР. То аби навіть дурний здогадався, на якого Татуська наш крілик працює.
 
Хоча думаю, що кріликом його несправедливо назвали. Бо в Шустера, коли зайшла мова про сексіндустрію, наш Арсеній шось ніц не міг вповісти путнього. Так виглядає, жи його насправді вже не цікавить ані секс, ані індустрія.
 
Зате його цікавлять ще більші повноваження майбутнього президента. У Ялті він, мабуть, потрапивши під обворожитєльноє обаяніє Кучми, раптом згадав про референдум-2000, який начебто підтримала більшість населення України. Як-єм то почув, то остаточно упевнився, що з Арсенієм шось не альо. Може, він під час референдуму на Канарах пузо грів, але я таки побував на дільниці і мушу сказати, що такого безлюддя, як тоді, я ще на жодних виборах не бачив. Навіть за совєтів, коли ніколи жодних черг до виборчих дільниць не було, і то більше народу сходилося. А якщо згадати ті прикольні анкети, які були заповнені матюками, то про референдум-2000 ліпше в порядному товаристві й не згадувати.
 
А наш «тяжкий тупий предмет» у Ялті теж відзначився – переплутав Стокгольм з Гельсінкі. Ну, є, є слабкі місця у Дона – географія і література. Якби такво не дай Боже став президентом, то цілий світ мав би незлу потіху. Як з него, так і з його первої леді. Розхапали б на цитати аж гей.
 
Але чи у нього одного з літературою ся не клеїть? Юльця теж драматурга Есхіла назвала своїм улюбленим поетом. І нічо. А оце днями облетіла пресу блага вість, жи Юльцю підтримує львівшька інтиліґенція. Тота, жи, певно, Есхіла не читала. А на Юльчинім сайті уже бачимо не просто львівшьку, а «західноукраїнську». І то, я думаю вони ще повелися скромно, бо могли си хапнути в актив і «Правобережну».
 
І от 37 львівшьких інтиліґентів нашкробали листи до політиків національно-демократичного табору – мовляв, не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно. Та й жиби зняли свої кандидатури на користь Юльці. Правда, жи більшість тих кандидатур – то булька з носа, а не кандидатура. Воно набере голосів, як на понюшку табаки, а тоті йому листа пишуть. Ше чого доброго загонорується і скаже, аби Юльця му пост міністра фінансів дала.
 
І мені ту ся пригадало, жи ми то проходили. Пам’ятаєте у 1999? І тоді на чолі руху «львівшька інтиліґенція за Кучму» теж стояв той самий Стефцьо Павлюк і переконував нас, жи то буде не старий, а оновлений Кучма. Ну, тагі ґанц новий. Та й тепер серед підписантів бачимо чимало тих самих кучманоїдів. Бо то, знаєте, як є файна кумпанія, котра набила руку на подоях з Кучми, то чо би ще раз доїльний апарат не запустити, нє?
 
Тим часом Влодзьо Парубій зібрав своїх кумплів і заявив, шо нє, львівшька інтиліґенція – тота, жи, певно, Есхіла читала, – за Ющенка. Так жи маємо тепер дві інтиліґенції. Не здивуюся, як ще з’являться три і штири, бо шо-шо, а гроші наша інтиліґенція потребує.
 
А я си такво міркую... А не дурні були наші пращури, коли, не маючи вибору, запросили князювати варяга. Може, і нам, скажімо, Вацлава Гавела запросити, га?
Дорожній детектив
 
Шо й казати – ми, львів’яни, вміємо бути вдячні. І тепера на кожнім кроці ґречно дякуємо Садовому за дороги. Але вдячні і комунальники, бо мають файний підробіток, жи мусять тото всьо стирати, мити і пуцувати, бо пан бургомістр гумору не зрозумів.
 
Ая, маємо з дорогами клопіт. Влодзьо Квурт, відповідаючи на питання «у чому полягають проблеми з дорогами? Чому їх починають ремонтувати і не закінчують?», пропонує, як на мене, надто ідеалістичний вихід: вибирати фірму на конкурсній основі і т. д.
 
Але що той конкурс дасть, ми вже бачимо. Така собі фірмочка «Константа-Захід» – не без конкурсу – зремонтувала нам площу Торгову позаду Оперного театру. Так зремонтувала, жи іно дощ піде, то не тре на море їхати, маємо своє. Ну і чуємо, жи міськрада подала ще у квітні позов проти тих партачів. Чути чуємо, а наслідків жодних. Аж тут бомба: «перевірка показала, що позов в суді не зареєстрований». Правда, начальник департаменту ЖКГ Юрій Голець каже, жи позов був зареєстрований, але... зник.
 
І знаєте, я му вірю. В наших судах можливе любе. Якось мене їден суддя, котрий і досі судить, запевняв у живі очі, що розгляд справи відбувся за моєї присутності, хоча я у цей час був у Києві. Але мої аргументи, вочевидь, були не настільки вагомі.
 
А тим часом «Константа-Захід» не дрімала і хутенько подала до суду на Львівську мерію про стягнення боргів і платежів за свої чудові ремонтні роботи. І суд у червні прийняв рішення на користь фірми. І Львівська мерія, навіть не скривившись, хутенько перекинула за тото розливне море на рахунок фірмочки 2 мільйони 100 тисяч гривень.
 
Тут уже і міського прокурора шляк трафив та й питає: а якої хулєри міська рада не подала зустрічного позову альбо апеляції?
 
Е-е, пане прокурор, а ту вже ваша парафія. Ту вже ви маєте допитати хто і за кілько одну позовну заяву притримав, а на другу вочи заплющив. І як візьмете котрого магістратського пана за мізинчик і притиснете легонько дверима, то, повірте, відразу все скаже. Я би-м навіть зголосився асистувати.
 
Але вернімося до доріг. Я скажу так, як є: я би всіх, хто відповідав за дороги Львова і Львівщини, відразу садив до цюпи з конфіскацією майна. Бо кого з тих ґостів не цапни за тово-во, то у всіх писок в пуху. Кожен після того, як покерував дорогами, вибудував собі палац, купив люксусове авто і собі, і дітям, і далі жирує.
 
А недавно пограбували їдну пані-цьоцю, котра теж у міськраді дорогами керувала, то винесли цілий сейф з золотом, долярами і діамантами. І шо? Міліція нам обіцяла розібратися, звідки у цьоці такі скарби, але, відав, не всі доляри злодії винесли, бо й на міліцію вистачило. І далі пані-цьоця ходе гонорово і має всіх нас там, де і наші дороги.
 
І нема на то ради: ідийоти і дороги – це наш хрест. Несімо його з гідністю.
 
Юзьо Обсерватор.
 
http://zik.com.ua/ua/news/2009/10/06/198988