Громадянство - належність особи до складу громадян ( Великий тлумачний словник сучасної української мови. В.Т.Бусел)
Громада: 1. Група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. (там же).
2. Велика кількість чого-небудь (там же).
Кореневий морф наведених слів "Г-Р" має латинське походження (а, мо, й долатинське) і означає КРок (похідні слова - ГРадус, ГРадієнт, ГРупа, ГРадація, проГРес, реГРес, ГРядуще і купа інших), тобто має ознаку перервності руху або предметів - семантика дисКРетності дій і речей.
Але то все зайве. Нас цікавить інше: як членові групи (громади) стати громадянином і що воно взагалі таке, оте громадянство.
Без політики тут не обійтись. Отже, ПОЛІТИКА. Походить від грецького слова ПОЛІС (місто), яке, у свою чергу, походить від слова ПОЛІ (багато). Чого багато? Особистих осель оКРемих мешканців на обмеженій території. Тобто політика у первісному сенсі - вміння співіснувати на обмеженій території, а політики - це городяни, громадяни, члени громади міста.
До речі, тих, хто був поза політикою, древні греки називали ІДіотами, тобто, окремими особами поза громадою, ну, як наших противсіхів. Ідіот грецькою мовою - просто особистість, приватна особа, не громадянин. Це вже пізніше з'явились слова СІТІЗЕН (городянин, громадянин англійською), БУРЖУА (городянин франкською, БУРГ(місто) німецькою). ГРАЖДАНІН (городянин пізньоросійською) від слова "гОрод", яке не треба плутати з нашим словом "горОд", хоч походження слів спільне, давньоруське, тобто українське, від "огорожі".
Отака лірика, псевдонаукова, як вважають деякі.
Мене хвилює інше - шлях від громади до громадянства, від поліса до політики.
©
Професор [02.11.2012] |
Просмотров: 2299