А скажіть мені, будь ласка, шановні читачі, скільки очок мала б мати на сьогодні наша збірна, коли б біля її керма залишився Олег Блохін? Правильно – сім. Скільки вона має без нього? Правильно – два. Перший варіант залишав нам всі надії побачити наших футболістів-співвітчизників на мундіалі в Бразилії через півтора року. Другий варіант таких райдужних перспектив для збірної України вже не залишає.
Тепер спитаємо себе: чому ми повинні бути вже в котрий раз за бортом мундіалю, якщо в того ж таки Блохіна контракт зі збірною було підписано аж до червня 2014 року? Та тому що совковим олігархам, братам Суркісам (один із яких той контракт з Блохіним й укладав) раптом захотілося бачити того біля керма особисто їхнього «Динамо». Тільки цей факт свідчить про те, що останнє для Суркісів є їхньою головною командою, а зовсім не наша національна збірна.
Майже певен, що якби щось подібне сталося у сусідній Росії, то в Суркісів були б дуже великі неприємності. І не тільки як у футбольних ділків, а як і в бізнесменів та громадян взагалі. Непрямим доказом цього може бути зовсім інший результат старту росіян у відбірковому турнірі. Але, як сказав Леонід Кучма, Україна – не Росія. У нас совкові олігархи правлять не тільки футболом, але й країною в цілому. І Суркіси це добре розуміють. Саме тому, фактично викравши Блохіна зі збірної, вони зухвало заборонили йому керувати нею навіть за сумісництвом.
Більше того. Я не певен, що Олег Володимирович дійсно так серйозно хворий, як нам про це розказують. Підставою для такої підозри є заява Ігоря Суркіса на телеканалі «2+2» у неділю про те, що Блохіна випишуть уже у вівторок (саме в день гри з чорногорцями), але бути присутнім на грі він зможе лише у вихідні, тобто на матчі «Динамо» з «Металістом»...
Але винні в наших убитих бразильських мріях не тільки Суркіси. Той самий Олег Блохін, якби він ментально був громадянином України, а не СРСР, навряд чи погодився б кинути напризволяще її національну збірну. З тієї самої причини голова ФФУ – Анатолій Коньков – не відпустив би Блохіна з посади головного тренера збірної. І спортивні урядові структури разом із футбольною громадськістю в будь-якій інший країні, окрім олігархічно-совкової України, у такому випадку були б на боці ФФУ, а не Блохіна з Суркісами.
Але Анатолій Дмитрович не тільки не зупинив зрадника, він навіть не вимагав з нього виплати компенсації за передчасне розірвання контракту з ФФУ. Вочевидь містечкове (донецьке) бажання Конькова позбутися біля керма збірної людини Суркіса взяло гору над його почуттям відповідальності за долю нашої головної команди. Тепер ось Дмитрович у чисто совковому стилі скликає в Домі футболу наради тренерів прем’єр-ліги з тим, щоб хоч якось там вирішити проблему збірної. Але, як казав один кіно герой, запізно вже пити «боржомі».
Цікаво: хто все ж таки просунув Андрія Баля виконуючим обов’язки головного тренера збірної? Але майже певен у тому, що рекомендував його на ту посаду його ліпший приятель – Олег Блохін. І той нездара перевершив самого себе – у двох матчах з аутсайдером нашої групи та її середняком примудрився набрати лише одне очко!
Наші совки-футболісти теж постаралися. Що таке збірна Молдови? Це той самий «Чорноморець», але не тільки без легіонерів, але навіть без українців з інших областей. Обігрувати таку команду за бажання наші «зірки» повинні, як то кажуть, на класі й без будь-якого тренера. Але в них, бачте, немає мотивації. Спортивна честь України, сподівання мільйонів її вболівальників на успішний виступ нашої збірної у відбірковому турнірі чемпіонату світу – все це для совків не є мотивацією.
До речі. Кажуть, що Блохін – гарний мотиватор. Не знаю, які аргументи він наводив нашим гравцям у збірній, але певен, що не ті, що я зараз навів і які, мабуть, прийнято наводити у всьому іншому світі. Бо блохіни йдуть, а батьківщина (якщо вона в тебе є) залишається.
