Кожна партія є виразником інтересів і сподівань лише частки суспільства.
Зробимо коротенький огляд політичних партій і їхніх часток суспільства.
Партія регіонів
Її частка має дві складові - бізнесову і регіональну південно-східну.
Партія, якщо вона отримує владу, забезпечує бізнесу преференції у процесах привласнення будь-чого коштовного в Україні і в світі.
Партія також забезпечує своєму регіональному електорату регіональний добробут і ментальний комфорт (збереження п-с-ої ідентичності під тиском етнічної агресії з заходу).
Це таким був зміст мовчазного договору ПР із її спонсорами і голосувальниками.
Що стосується бізнесової частини догвору, то він виконується.
Голосувальникам дістався лише мовний договір і регіональний статус руської мови.
ВО "Батьківщина"
Її частка має дві складові - європейську і бізнесову.
Договір із своєю часткою суспільства виглядає наступним чином: бізнесу захист від агресій ПР-бізнесу, суспільству європейські стандарти життя.
Перебуваючи при частковій владі, "Батьківщина" намагалася виконувати свою частину договору.
ВО "Свобода"
Ця партія пропонує договір з тими, хто вважає себе "українцями" проти тих, хто заважає українцями панувати в рідній сторонці.
Партія "Третя сила"
Третя сила ("Сильна Україна", "Вперед-Україно", "УДАР" і т.п.) є партією-паразитом. Вона пропонує договір такого змісту: Вам щось не подобається в рейтингових партіях, і тому ви за них не збираєтесь голосувати? Добре, у нас не буде того, що вам там не подобається. Натомість у нас буде все (ще й більше і краще), що вам подобається. Отже, панове носекрутики, гайда до нас.
Проект ПР зайшов у глухий кут.
Причиною є відсутність у партії, що прийшла до влади, державного інтересу і нехтування суспільним інтересом . Залишився потужний інтерес до дерибану на всіх рівнях і залишки регіонального інтересу.
За відсутності державного інтересу і за присутності гіпертрафованого інтересу до дерибану ПР перетворює державну інфраструктуру в інструмент знищення ворогів і конкурентів.
Оскільки основною функцією автономних державних інституцій є гарантування довгострокової стабільності розвитку країни і суспільства, то зміна цієї функції на гарантування дерибану руйнує Україну як державне утворення.
Так чи інакше, але суспільство стало перед вибором: або спробувати відсторонити ПР від влади і врятувати державу, або почекати, поки дерибанщики перезризуть один одному хребти і самі підуть з влади .. Або почкекати, поки земля, надра і інфраструктура перейде до володіння неукраїнським капіталом .. І Україна втратить фактичний суверенітет ..
Останній шлях є небезпечним за тієї обставини, що втрата суверенітету може відбуватися під супроводження останньої битви європейських цінностей з ординською деспотиєю на тлі війни всіх проти всіх.
Тому висновк може бути таким:
Так, "Свобода", отримай вона одноосібну владу, спробує зробити маленький неприємний диктат. То буде провальна спроба, після чого так чи сяк але етнічний статус кво (з культурними автономіями) при проукраїнській державній владі стане основою порозуміння в суспільстві і початком становлення нрмального життя ..
Можна взагалі обійтись без етнічної катаклізми, якщо передати владу "Батьківщині". Зважаючи на статус Юлії Тимошенко в європейській спільноті, можна буде очікувати швидких проєвропейських трансформації державного і суспільного устрою в Україні.
Звичайно, це не відчинить дорогу в рай, але дасть можливість лаштувати життя у відповідності до креативних можливостей громадян і громад.
Третя сила може себе знищити, як це відбулося з "Сильною Україною Тігіпки", а може, зібравши весь електоральний мотлох, передати його для справи відродження української державності.
