Такое ощущение, что ушастый до поступления в дурдом зарабатывал преподаванием в гимназии для слабоумных, отчего приобрел себе комплекс сильноумного.
И теперь страдает от сильноумия и страдания эти проникают в его посты и имхо.
 
Но импульс от него пошел .. И я, дурачок, колыхнулся на пущенной волне и даже призадумался.
 
Да-с ..
 
Не, вот эти все "надо сделать это, а потом захерачить то" меня всегда смешили. Потому что сразу всплывали два вопроса:
- кому ЭТО "надо"? и
- кто ЭТО будет херачить?
 
И поскольку внятных ответов бальцеровичи не дают, то до третьего вопроса:
- а что из ЭТОГО получится?
 
дело вообще не доходит.
 
Да и у страны нашей название сложное - СКМ&Фирташ&Украина&Януковичи, отчего наши либеральные реформаторы на реалии вообще не отвлекаются ..
Им просто надо избавиться от накопившегося в их организме потенциала реформаторских воздействий на "систему".
 
Либеральники, серебрянные наши, сливают потенциал в имху, а им в ответ краснопузые халявщики воняют про справедливость, опошляя пафос реформаторства и его бескорысную рациональность.
 
Нет, мы пойдем другим путем. И я решил зайти на проблему с той стороны, где не спрашивают что делать и как, чтобы жизнь закрутилась наоборот.
 
И с той стороны я вижу человека .. Точнее – людыну.
 
И людына мне ведает такое:
 
- Жизнь в некоем сообществе человеков по вертикалях, горизонталях и наискосок устроена в соответствии со свойствами этой породы человеков ..
 
«А свойства породы откуда взялись?» - задаю я людыне резонный вопрос.
 
- Дык от некоего сообщества передалась .. Каждому индивиду ..
 
«Интересно у тебя выходит» - подсыпаю я скепсису в разговор, - «не поймешь кто кому курица».
 
- Зато надежно выходит и устойчиво. Консервативненько так .. У сообщества есть история .. И сообщество каждому новому индивиду закачивает в память эту историю. А также обычаи, язык и культуру. Чтобы новые индивиды могли воспроизвести не только ткань жизни сообщества, но и узоры на ней.
 
«Индивиды у тебя не живут, а ритуал исполняют – закачались историей-культурой от сообщества и детям передали. У нас все не так» - открываю я глаза людыне. – «Мы живем на переходе от прежней стабильности к новой. Ткань старой жизни продырявилась, узоры выцвели .. Так что и передавать было нечего.»
 
- Херово – вздыхает людына и закуривает.
 
«Тебе херово, а нам как-то жить надо. Пошли мы в музей старожитностей, вынесли оттуда черепки трипольские и лоскуты с узорами давних поганских традиций и пробуем вот воспроизвести достояния наших предков на старой ткани совдепии .. Цветочки рядом с серпом и молотом ..»
 
- Ну, в общем правильно .. Только ткань не изорвите на лоскуты .. пока новой не наткали.
 
И пошел я ..
И пришел я на слет умалишенных со всех 25 субъектов феде .. не, 25 суб’єктів соборності .. Хм ..
И выступил там с докладом про «Видение жизни через призму ума».
 
Вот он, доклад .. В записи.
 
«Так, мальчики, отлипните от девочек и кончайте курить. Поговорим о собственности, хотя вы все есть срань краснопузая и угроза либерализму. Дальше, прошу заметить, речь пойдет на украинском. Потому что о серьезных вещах я не могу выражаться чем попало.
 
Отже ..
Навряд чи хто з вас пам’ятає, як все сталося, тому слухайте сюда уважно.
 
Колись ласкава доля дала усьому світу таких собі перців під назвою «Класикі марксизму». І створили ті перці новий світ під назвою «Світ мудрих думок». І я в тому світі мешкав, і ви там перебували, хоча про це забули, коли подуріли на всю голову.
 
Так от, нагадую вам одну думку з того світу: «Битіє передує сознанію, а вже потім сознанія сходить з ума від такого битія», як це і трапилося з вашими сознаніями.
 
Візьмемо для прикладу економічний бік битія. І зазирнемо у найближчу історію, щоб помацати ті обставини, з яких почалося нове життя.
 
Соціалізм у вигляді капіталізма з одним власником (державою) їхав-їхав і раптом розвалився на частини. Втомився у безвиході і впав.
 
З однієї (найкращої, а вже ж) частини Союзу виникла Україна, наша ненька, наша любця ..
 
Що таке був Союз? Це був непереборний державний інтерес, який йшов незгасними променями від кремлівських зірок до кожної родини, проходив крізь віконце у родину і заходив у свідомість пересічного.
 
І ось (важко навіть уявити) в один прекрасний рік потужність кремлівського державного сяйва впала на стільки, що Україна і азійське повздошьє залишилися у темряві і змушені були розпалювати самотужки власні джерела державного світла.
 
І тут виявилося, що зірок в Україні немає, тому замість них державне сяйво почали висвітлювати гнилушки і світлячки ..
 
А навкруги, уявіть, лежать широкі лани, копалини, заводи і фабрики .. Кругом майна – пруд пруди і всім ним начебто володіє гнилушна держава.  
 
Хаос, просто первісний хаос ..
 
Якби не залишки компартійної інфраструктури, то не було б кому влаштувати первинне накопичення капіталів.
 
Оскільки зосередження капіталів в одних руках потребувало не аби якого злодійства, то саме найбільші злодії і стали найбільшими власниками.
 
Перерва.»
 
Ну, вот, пока слабоумные курят и прижимаются друг к дружке, я пошел.
 
И пришел я опять к людине и говорю:
«Вот у наших людей не хватает в сознании госудаственного интереса. Откуда он вообще берется?»
 
- Так у пересичных людей его и не должно быть .. Государственный интерес живет в сознании государственных людей ..
 
«А государственные люди откуда берутся?»
 
- Ну, когда-то были государи и у них были дворяне .. Князья там и графы с виконтами. Из них и брались государевы люди. Государственный интерес передавался по наследству внутри государева окружения. Из этого выросла такая традиция – иметь государственный интерес. Ну, там, кодекс чести и проч.
 
«Так то ж давно было. Короли и королевы ныче в замках живут .. С утра наряжаются, утром раздеваются .. Все дела. Теперь, скажи, откуда у других народов берется государственный интерес?»
 
- У народов его нет, сколько тебе напоминать .. Он теперь живет внутри элиты. Такой специальной государственной элиты. А элита, если тебе интересно, возникла из традиции и сохраненного с давних времен способа государственного управления. А способ управления сохранился благодаря сохраненным структурам управления .. Ничего не было розрушено, понимаешь?
 
«Ага, понимаю. И у нас тоже был государственный интерес, была элита .. Но все было разрушено.»
 
- Именно. И традиция умерла. Вместе с кодексом чести и проч.
 
И я пошел. К моим дурикам.
 
«Так, так .. Разлипаемся, гасим сигаретки. Будем наполняться смыслами.
 
Про що у нас йшлося напередодні? Про політекономію перехідного часу. Про те, що в тій частині країни, де було найбільше енергії і сировини, де поверхня української землі була звільнена від віковічних черноземів і забудована індустрією, де була розгалуджена залізниця, де товклась темрява пролетаріїв, саме там злодії почали створювати нову капіталістичну дійсність.
 
То були важкі часи. Життя пересічних спочатку трималося лише на папірцях під назвою «гроші» і залишках товарів на складах. За товарного дефіциту гроші не поверталися в достатній кількості в бюджет, тому станок в нацбанку працював у три зміни.
 
Підтримати життя міг лише імпорт, а для імпорту потрібна була валюта. А для валюти слід було вивозити що-небудь .. І все швидко, щоб встигнути обернути гроші .. Купи-продай врятувало країну. А як у великих обсягах пішов зі сходу і центру країни до європ металопрокат, а з заходу поїхав піпл до європ працювати і надсилати додому валюту, так і з’явилася гривна.
 
І прошу звернути увагу на цікаву обставину – державного інтересу не існувало, а державні органи існували! Виникає питання – чим вони насправді займалися? Відповідь відома навіть вам.
 
Не дивно, що з такого життя виникали такі традиції – хочеш надійно збагачуватися, йди у державні органи управління ..
 
Обід.»
 
Ну, сів я в актівку (у мене білий лексус, придбаний на доходи від наукової діяльності), отримав з віконця МакДона фуд і поїхав до людини.
 

(на сьогодні букав досить)