для старых юзеров
помнить
uk [ru]
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны.

Про тераріум, ностальгію та лотерею

Про тераріум, ностальгію та лотерею
   В нашому політичному тераріумі (а є там ще й чималенька колекція безхребетних, як то: "Країні потрібна дезинтерійна амеба!") є парочка плазунів, що прямо-таки притягують увагу своєю довершеністю, своїм, відточеним до дрібниць, способом харчування. От самі подивіться, хлопці та дівчата. Не будемо звертати зараз уваги на новеньких, майже незайманих у політичному сенсі, але таких, що подають ве-е-ликі надії в важкій справі політичної проституції. Зараз хай вони мені вибачають: мова не про них. Мова йде про "зубрів", якщо так можна сказати про рептилій, хай і політичних, про тих, що завжди десь на поверхні борсаються, а як і пірнають, то не надовго. Ці два персонажі, як особливо огидні мені, я й збираюся тут побіжно описати.
 
   Плазун номер раз. Ну, звичайно, це любитель та захисник усього трудового люду. В усій країні, а може, навіть і у світовому масштабі. На відміну від Василя Івановича з радянського фільму, знаннь у нашого героя більше, ніж досить. І завдяки ним наш борець за щастя трудового народу зовсім непогано існує.
 
   А чому ж він мені такий огидний? Та дуже просто: я жалію тих, хто голосує за таке, тих, чию наївність, разом з ностальгічними згадками про власну молодість, наш герой безсоромно експлуатує. Звісно, ті, хто голосує за наших "ленінців", робить це не від великого розуму, але все-таки, це наші люди, це їх вибір... хоч мені й важко його зрозуміти.
 
   Він бореться з олігархами... але пішов у повійки до тих самих олігархів, навіть гірше, до відвертих бандитів. Та й "бореться" з ними... язиком. Бореться, давно вже ставши таким, як вони. А ті нещасні люди, що, голосуючи, забезпечують Петі безбідне й цілком буржуазне життя, просто не бачуть різниці між словом та ділом. А герой наш, роняючи крокодилові сльози над тяжкою пролетарською долею, на цьому паразитує. Досить відверто, до речі. Ось такий він у нас: язикатий плазун. А по суті - паразит.
 
   Другий герой - плазун відвертий, але, звичайно, теж із задоволенням скористається людською дурістю. В своїх інтерв’ю він складає враження досить відвертої людини, а коли питання незручне - просто скаже: "Відповідати не буду". Хто це? Да отой "юриста завзятий", що у воді не тоне, як до речі, й Петя-комуніст та ще багато що... То він всесильний Кучмин ледь не довірений секретар, то він "не так", тепер от знову вигулькнув. Звісно, розказує нам, що тре’ в усьому його кума слухатися, бо кум його - людина гарна, поганого не скаже.
 
   Звичайно, проїхатися на людській дурісті й йому, як і багато кому з політиків, - тільки дай.
 
   От вже мені подобаються оті плакатики кольорів російського прапору з написом: "Страной управляеш ти!" (до речі, прапор російського торговельного флоту, біло- синьо-червоний, колись називали на флоті "бєсік". Це я так, до речі). Значить оце прокидаюся я, вмився, зуби почистив - і за комп’ютера, державою керувати! Клацаю, аж гай шумить! А там ще хтось, а там ще... От і один закон готовий, другий, третій. Дупетатам нашим зовсім лафа буде! Зібралися раз на місяць, проголосували за те, що народ вирішив... чи той, хто оці голоси рахує...
 
   Такий спосіб управління державою нагадує мні один анекдот, пробачте великодушно. Їдуть два куми (не Медведчук та Путін, інші!), треба машину заправити. А ось і заправка. Бензин, правда, дорогуватий, але, каже їм хазяїн, кожний, хто заправляється, може прийняти участь в лотереї. Умови дуже прості. Хазяїн задумує двозначне число. Хто вгадає - отримує безкоштовний секс.
 
   Заправилися. Лотерея: "Двадцять вісім!" - "Пробачте, я задумав дванадцять". З тим і поїхали.
 
   Другого дня знову проїжджають повз заправку. "Може заїдемо, заправимось та зіграємо?"- "Давай"!
 
   "П’ятнадцять!" - "На жаль, я задумав тридцять п’ять".
 
   Виїхали. Коли один з кумів: "Мені здається, що з лотереєю нас дурять..." - "Та ні, там усе чесно! Он моя дружина на тому тижні двічи вигравала!"
 
   Багато ще можна розповідати про наших героїв... Шкода, правда, на них таке гарне слово витрачати. Бо які ж вони герої? Так, лицарі долару, євро та російського рубля.

© Саня электрик [13.09.2012] | Рейтинг: 45.6/47 | Просмотров: 4435

2 3 4 5 45.6/47




Комментарии доступны только зарегистрированным -> Facebook-login



загрузка...




programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2020 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Пожалуйста, войдите с помощью
Facebook-login