для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Parabellum для країни.


Parabellum для країни.
Чи не станеться так, що ХХІ сторіччя покаже та доведе світу  впевненість у тому, що українці не є державотворчою нацією і вони неспроможні та нездатні  створити та утримати тсвою національну державу.
Здається, це стрижнева думка ІМХО.
Можливо й так. Можливо це саме  й спіткало Польщу в 39-му році. І що зараз?
Що таке півстоліття для людини і що таке півстоліття для держави?
 
Відчуваю біль щирого українця. І розумного українця. І тому мені болить ще більше. Бо вважаю себе не дурним україномовним росіянином (по крові), або російськомовним українцем (по ... духу? суті? розуму? вибору? серцю? - НЕ ЗНАЮ!).
Але мабуть ці строки про мене:
Не може людина, вихована в російськомовній традиції, яка є носієм російської культури, стати духовно українодумаючою. Навіть тоді, коли й добре знає українську мову. Також, як ця людина може знати традиції українського етносу, його історію та культуру, але сприймати все це тільки відсторонено, екстраполюючи на уявлення своєї традиції та своєї культури, привитих з дитинства. В кращому випадку, може бути лише безродним космополітом, але не українцем по духу.
 
Мабуть Ви праві. Мабуть я дійсно космополіт зі знанням української мови кращої, ніж у деяких українців. Динозавр, або мастодонт. Чи Мамонт, як колись казав Horatio.
 
Але мені удвічі тяжче. Бо я бачу, як йдуть до загибелі дві мої любі країни: моя батьківщина – Україна, і батьківщина моїх батьків – Росія.
Не треба вважати теперішню навалу на Україну зі Сходу російською. (ІМХО).
Це московська, або більш точно кремлівська навала.  Бо Росія, на превеликий жаль (мій), теж може виявитися вельми тимчасовим утворенням. Її майбутнє - Московія, Ісламські регіони, Сибірська Північ і Китайський протекторат. Або щось на зразок цього.
 
Навколишній звичний світ змінює наші давно усталені уявлення  і дедалі більше трансформується в нові форми буття, стає агресивнішим та безпощаднішим своєю прагматичністю та незграбним цинізмом.
Так і є. І завжди було. Тільки ми, зрощені під час миру в сталевому конформізмі соціалізму до цього виявилися не звичні. Забагато мирного часу. Непомірно забагато.  Просто розкіш.
Між Першою та Другою Світовими войнами минуло 21 рік. Між Другою та Третью … Чи хтось має думку, що Трентьої не буде? Але чому?
Але навіть якщо до неї ще далеко, то чому ми не сприймаємо зміни навколишнього світу (ті, про які написав Uatumbai) як належне?
Нам простіше жити нонконформістами. Ми боїмося змін. Нехай все буде так, як йому повинно бути (тобто так, як є)
В цьому наша загибель. Наша, і нашої країни. А як для мене – то і наших країн.
І під час розквіту хризантем я бажав би мати парабелум, як один з Ваших героїв. Мабуть знайду.
А Україна?...
Камо грядеши…
© r12rayak [13.09.2012] | Просмотров: 2213

2 3 4 5
 Рейтинг: 46.1/31

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook