В останні дні серпня поточного року робоча група при Кабінеті міністрів з доопрацювання закону «Про засади державної мовної політики» винесла проект зміни до скандального закону ім. Ківалова-Колесніченка, в народі вже прозваного «Закон КаКа». Фактично – група підготувала цілком новий закон, який вже викликав збурену критику авторів попереднього документу. «Здійснюється цинічна спроба позбавити громадян України вже наданого їм законом права на використання рідної мови у галузі освіти, ЗМІ, державного керівництва, судочинства, правоохоронної діяльності» - реве та стогне палкий захисник прав знедолених і обидлених російськомовних, нардеп Колесніченко. «Все робиться для того, аби «заволокитити», увести в тінь важливе для України мовне питання, залишив на поверхні політичні інтереси» - ремствує в тон йому другий автор Сергій «Підрахуй» Ківалов.
 
Є вид чого казитися шанувальникам «руського міра». Згідно нового проекту, створеного за ініціативою першого президента України Леоніда Кравчука, квота для встановлення регіональної мови встановлюється 30% (в Законі КаКа – 10%), для прийняття рішення ці 30% мають зібрати свої підписи (в Законі КаКа – за результатами перепису) рішення про надання мові статусу регіональної надає Верховна Рада (в Законі КаКа – місцева рада), регіональна мова може бути введена в межах конкретного населеного пункту – село-селище-місто (в Законі Кака межі дії не визначені, рішення приймає «місцева рада»). Нарешті на телебаченні та радіомовленні для української мови вводиться квота 75% (нині – 25%, при чому Закон КаКа нівелює навіть її), українською має виготовлятися реклама та здійснюватися документообіг державних установ.  Є від чого біситися російськомовним. Згідно нового закону російська точно не буде регіональної у Києві – столиці України, її обіг фактично обмежиться регіонами які де-факто і так російськомовні, а телеоператорам, які вже звикли тягати кінопродукцію задешево з Росії (природно - російською), доведеться тепер інвестувати в дубляж фільмів та передач «мовою солов’їною».
 
При сьому такому концентраті позитивів, якось непоміченим залишився той факт, що робоча група з внесення доповнень в мовний закон була створена за наказом президента України Віктора Януковича, сформована – палким шанувальником української мови прем’єр-міністром Миколою «Кровосісем» Азаровим, а очолила групу не менш палка прибічниця всього українського – віце-прем’єр Раїса Богатирьова. До цього варто додати, що ледь не найбільшими прибічниками внесень змін у Закон КаКа виявилися пропечена регіоналка Ганна Герман, та регіонал-ренегат Сергій Головатий. Виникає доречне питання. В програмі партії регіонів байтом по винді записана мета «надати російській мові статусу другої державної». В той самий час ті самі регіонали вносять обмеження на ту саму російську. Це що ж за масова шизофренія така вразила правлячу Партію Регіонів?
 
Причин тут калька. Перша і основна – Закон КаКа не виправдав надій які на нього покладали і його автори і керівництво ПР. Серед журналістської братії проскакувала чутка що Сергій Ківалов обіцяв президенту Януковичу що мовний закон з кондачка додасть рейтингові ПР 7-8%. Правда це чи ні, невідомо, але очевидно, на зростання рейтингу регіонали сподівалися. Результат же виявився просто нульовий – рейтинг ПР не зазнав ніяких змін взагалі. Вочевидь і доступно з’ясувалося що мовне питання в Україні цікавить лише купку прокремлівських маргиналів, тоді як більшості населення воно – до лампочки. Зате закон збурив  і відвернув від ПР українську інтелігенцію, впив якої на суспільство зараз буде побільшим за всіх Корнілових-Бузин-Бортників.
 
Закон КаКа регіоналам швидше зашкодив. Розігруючи карту боротьби за права російськомовних в Україні, завдяки Закону КаКа регіонали несподівано здобули власних «російськомовних» у власних же регіонах. Визнання своїх мов регіональними, із застосуванням їх згідно закону КаКа заявили громади кримських татар у Криму, болгар у Ізмаїлі, турок на Херсонщині. На черзі – громади євреїв, гагаузів, румунів та мадяр. Раптом з’ясувалося, що встановивши шоколадні умови для мови російської, опікуватися потребами цих громад регіонали не мають, ані бажання ані намірів. А отже представники цих громад автоматично перетворилися на шанувальників опозиції.
 
Подібна ситуація вже штовхнула регіоналів на відверто фашистські заяви. «46 мільйонів людей розуміють дві мови: російську й українську. Не болгарську мову, не угорську мову, не румунську мову, не єврейську мову, ідиш чи іврит, я не знаю, як там. Ці мови розуміє лише купка людей. Ми говоримо про дві мови, які розуміє весь народ» - цілком в дусі Гебельса заявив один з фюрерів ПР Михайло Чечетов. Йому в тон проспівав його партагеносе Вадим Колесніченко: «Якісь окремо взяті з підворіття болгари почали десь звертатися… у кримських татар є взагалі проблема зі знанням мови».
 
Нарешті, важко уявити з якою насолодою автор цих слів слухав ремствування пасажирів в тролейбусі свого рідного міста Запоріжжя: «Что они творят? У нас, что кто-то угнетает русский язык?» - «Делать им нечего! Тут заводы закрывают, люди без работы остаются, а они там с украинским воюют!». Для регіоналів очевидно, підняти рейтинги у власних регіонах їм більше нема куди. Люди розчаровані «покращенням життя вже сьогодні», для себе вже все вирішили і проголосують вони або за будь-яку іншу партію, або прогуляють вибори взагалі. Останніх – переважна більшість. Отже на порядку денному для ПР стоїть боротьба за голоси зовсім в іншому регіоні – Центральній Україні. А вся реакція цього регіону на Закон КаКа показує, регіональних мов Центр не потребує, а от на наїзди на українську його дуже й дуже кривдять. Очевидно – тепер регіоналам конче треба показати себе борцями за зміцнення української. Певно через це, водночас з пунктом програми ПР про другу державну-російську, дороги Центральної України вже прикрашають біг-борди «Українська мова лишилася єдиною державною». Маразм міцнішає.
 
При  цьому і голоси російськомовної громади регіоналам втрачати не можна. Навпаки – треба максимально їх збурити і мобілізувати навіть тих хто з мовного питання вже заспокоївся. Крім мови запропонувати регіоналам своєму виборцеві просто нічого. Грошей у них нема – в Україні вже девальвує гривня.
 
Тому обіцянка регіоналів проголосувати оновлений закон про мови вже 27 вересня має дуже цікавий підтекст. Регіоналам що ітимуть до ВР за списком, голосувати за оновлений закон явно не варто – втратять голоси. Тим хто йде по мажоритарні на Сході України, так само голосувати за оновлення не лічить – частина виборців не збагне. Віддадуть вони голоси якомусь «руському блоку», - а під час виборів до ВР 1-2% так само на дорозі не лежать. Тобто за оновлення в мовний закон, за планом регіоналів, явно має проголосувати опозиція та ті регіонали, що йдуть по мажоритарні у Центрі та на Заході України.
 
Комбінація безпрограшна. Коли в майбутньому опозиція дорікатиме регіоналам фактичною легалізацією російськомовності в частині областей України – ті напускатимуть на себе цинічні посмішки а-ля Колесніченко та відповідатимуть: «Так ви ж самі голосували за цей закон». В той самий час регіоналам нічого не заважатиме говорити вже на Сході про бандерівський реванш і про те що «тільки більшість голосів віддані за Партію Регіонів дасть можливість надати російські статус державної». Десь там дасть, у далекому невизначеному майбутньому.
 
Як повестися в цій ситуації опозиції? Проголосувати за закон і вибороти для Українців безпеку для української мови у Києві та 75% квоти української на ТБ? А де гарантія що завтра регіонали не зберуть нову групу «з доопрацювання» і не запропонують нових змін? Пробойкотувати голосування за Закон КаКа, заявити що мета опозиції – більшість у парламенті і відміна Закону КаКа як такого? А потім згризти лікті через те, що самі не опиралися в мовним проектам регіоналів? Вибір, на жаль, з серії «розумні ми  - чи красиві?»
 
Дмитро Калинчук