Як завше, у нашій щоденній біганині ми навіть не дуже переймаючись тим, накопичуємо якісь факти, що згодом вибудовуються в більш-менш струнку систему.
 
Ранок. На УП звернула на себе увагу стаття про те як, ще в 2004 році ректор Ірпінської податкової академії Петро Мельник, агітуючи за Януковича, так лагідно, майже по батьківськи, втовкмачував своїм студентам … що всі вони візьмуть відкріпні талони та приїдуть і проголосують, і буде тоді чітко видно хто є хто … . Ну а ті хто не бажає голосувати за Януковича, «він може не приїжджати зі своїм відкріпним талоном. Він може поїхати й там залишитись …»
 
Минуло 8 років, а схема шантажу у Мельника який балотується у 95 Ірпінському окрузі, щоб пролізти в Раду нітрохи не змінилась. Та ж вимога відкріпних талонів та голосування у 95 окрузі для студентів академії з вимогою долучити до цього родичів, а кожному з кріпацького складу працівників академії, ще й підвищені зобов’язання, у вигляді списку з 4 осіб які також за відкріпними талонами приїдуть до Ірпеня голосувати.
 
Не відомо скільки «кріпаків» віддадуть свій голос у відповідності з своїми власними поглядами, але психологію людей які мають надію що самі, або їх чада, отримають освіту та власне необтяжливу роботу, яка чи дасть вже таку користь державі, але точно забезпечить їм чужий шмат масла на свій шматок хліба, з шальок терезів скидати також не можна.
 
Відповідно, хоча до виборів ще майже два місяці, а їх фальсифікація вже діє на повну, і це тільки один маленький її приклад.
 
Відповідно зовсім не здивував заклик екс-прем'єра Юлії Тимошенко до європейських політиків уже на цьому етапі виборчої кампанії дати їй оцінку як такій, що не відповідає європейським демократичним стандартам і стандартам ОБСЄ. А відтак і побудовані на такій компанії вибори не зможуть бути легітимними.
 
Ну і власне організоване «Сусліками» дострокове голосування у ВР України осінь 2012, яке можливо й не найрепрезентативніше, але таки дає змогу прийти до висновку, що аудиторія схильна у своїй переважній більшості голосувати за ОО (ВО «Батьківщина») чи ВО «Свобода», за виключенням поодиноких патологій у вигляді голосування за ПР та «противсіхства».
 
Таким чином в просторі і часі співпадають дві взаємовиключаючі тенденції – переважна більшість виборців таки проголосують за опозицію, відтак проти ПР, а ПР в свою чергу, не може дозволити собі програш, оскільки це стане для багатьох з них повним фіаско, бо вони причетні до далеко не політичних рішень, а до  дій, що підпадають під ознаки вельми конкретних складів кримінальних злочинів.
 
Вихід у влади один – тотальні фальсифікації.
 
А у опозиції – всі випадки фальсифікацій документувати. Однак і розраховувати що їх вдасться довести в кишеньковому «регіональному» суді, теж більш ніж наївно.
 
То власне де вихід?
Можливо опозиції варто звернутись до досвіду 2004 року, організувавши наймасовіший та авторитетніший, з залученням тих же європейських експертів – Еxit poll. Аби його результат не викликав ні в кого жодних сумнівів.
 
Тоді різниця між реальним волевиявленням та «регіональним» результатом буде більш ніж очевидна.
 
Таким чином опозиції необхідно виконати низку наступних кроків:
 
1. Використовуючи всі можливі засоби інформації, включно наглядну, по кожній дільниці довести до виборця хто є представником опозиції по мажоритарці, та включно до таких дрібниць, що так звана Об’єднана опозиція, це власне ВО «Батьківщина», аби виключити втрати голосів на клонів та помилки.
2. Максимально фіксувати всі порушення, особливо на кшталт Ірпінських, до виборів, під час них, та особливо при підрахунку голосів на дільницях.
3. Провести масштабний та авторитетний Еxit poll під притаманною тільки йому символікою, аби виборець міг прийняти в ньому активну участь.
 
Ну а далі, ... українській громаді залишиться тільки захищати свій вибір.