78% населення України складають етнічні  українці.  
Досить глянути на карту етнічного складу країни, щоб зрозуміти, що країна є моноетнічною, й всілякі казочки на кшталт «русскоязычного Востока и Юга»  налаштовані передусім на те, щоб роз´єднати українців й панувати над ними.
 
Натомість влада в країні (як виконавча, так і законодавча) практично захоплена неукраїнцями, більшість з яких є ще й українофобами.  Ця влада  нехтує інтересами держави, і інтересами  населення,  розглядає нашу країну лише як територію, яка надає виняткові можливості для накопичення капіталів шляхом її пограбування.  
 
Як і чому  таке могло статися?
Це сталося в першу чергу через потужну організаційну  роботу, проведену спецслужбами РФ, які спираючись на свої безмежні фінансові можливості, на п´яту колону,  на численну агентуру, на повністю підконтрольні олігархам засоби масової інформації послідовно й успішно нищіли національно-патріотичні рухи і партії, вправно низводячи їх на шароварно-вишиванковий рівень, впроваджували своїх агентів впливу в усі ланки управління країни, контролювали процеси приватизації національного багатства й утвердили нарешті в країні кримінальну олігархічно-кланову модель влади.  І це стовідсоткова, справжня реальність, а не якась конспірологічна теорія, на що одразу перевертають питання чисельні посіпаки окупантів.
 
Куди подівся Рух?
Хто очолює більшість українських партій?
Хто є українські політики й урядовці в своїй абсолютній більшості?
Хто володіє українською власністю?
Це питання риторичні.
 
Чи може бодай якась з існуючих політичних сил самостійно протистояти такій ситуації?
Навряд чи.
Єдиною силою, яка може протистояти цій навалі є народ, за умови мінімальної організації й координації дій, як це було на Майдані. Революційна ситуація в країні зріє, й потребує виходу. До цього треба готуватись, щоб не повторити помилки 2005 – 2010 років.
Як об´єднати людей, в якій формі, під якими гаслами?
На які соціальні верстви спиратися в першу чергу?
В історії завжди головною рушійною силою перетворень були найбільш пригноблені соціальні шари населення. В нашому випадку це не соціальний прошарок, це нація – українці, які складають абсолютну більшість населення країни. Національні почуття, які  є найбільш чутливими й притаманними більшості людей, зараз нахабно плюндруються владою в усіх проявах. Тому протест визріває в душах усіх українців, незалежно від їх соціального статусу. Отже, головна потенційна сила спротиву окупантам  – український народ, а точніше, українці.
 
Як їх згуртувати?  
Відповідь, на перший погляд, очевидна – через громадські об´єднання та партії.
Але чи існує зараз партія, здатна виконати таку місію?
Не бачу такої.
Чи можливо створити зараз таку партію традиційним шляхом?
Навряд чи (і зрозуміло, чому).
Що ж робити?
 
Здається мені, такий рух повинен починатись знизу, мати мережеву структуру, базуючись на  невеликі осередки  на місцях проживання, створюючи зони взаємодопомоги та спротиву окупаційному режиму,  які з часом можуть перерости в формалізоване об´єднання  – партію чи рух.  Для цього, звичайно, необхідно створити центри кристалізації й зростання таких структур в суспільстві, забезпечити їх спільною програмою дій з відповідним підгрунтям, яке має найбільш широку народну підтримку.
 
Таким підгрунтям може стати націоналізм, а точніше український буржуазний націоналізм, який за радянських часів вважався найтяжчим гріхом й найменші його прояви карались безжально. Чому карались? Бо це був і є донині найперший ворог комунізмів, інтернаціоналізмів, імперіалізмів, мультикультуризмів, глобалізмів та подібних їм  ізмів.
 
Тут саме час сказати, що я маю на увазі під терміном «український буржуазний націоналізм», бо як відзначають фахівці, загальна доктрина націоналізму не визначає якихось його особливостей, окрім єдиної й головної риси – прагнення до свободи. Кожна етнічна чи національна громада має своє уявлення про націоналізм. Більше того, у нас мабуть кожна людина має своє особисте уявлення про цю ідеологію, як правило, навіяне совково-комуністичною або олігархічною пропагандою.
 
Отже, як я уявляю термін «український буржуазний націоналізм»:
«націоналізм» – це ідеологія, яка єднає людей за етнічною ознакою й головною цінністю якої є прагнення до свободи. Ще Костомаров відзначав, що прагнення до особистої свободи є головною рисою українства, яка кардинально відрізняє його від москалів.  Саме тому ідеї справжнього, не карикатурного націоналізму,  близькі нашому народові;
«буржуазний» - бо головним чином орієнтується на середній клас, як основну рушійну силу розвитку суспільства; саме тому цей рух є головною загрозою сучасній кримінально-клановій олігархічній владі;
«український» - бо спрямований на захист саме українського етносу, українців.
 
Тут же необхідно визначити, кого слід вважати українцями. Вважаю, що це не питання чистоти крові чи походження, це скоріше питання ментальне. На мою думку, абсолютно точно й однозначно визначає належність до українського  етносу таке формулювання:
українці – це люди, які щиро вважають себе українцями.
Всі інші це зайди, або приймаки, або мігранти, чи навіть окупанти, яких в кращому випадку доля України не переймає, а в гіршому - це її вороги. В більшості своїй вони, як громадяни України, потерпають від кримінальної влади не менше за українців. Тож захищаючи українців ми автоматично піклуємось й про них. Але завжди усвідомлюємо, що вони не є нашими союзниками, бо підсвідомо, навіть проти своїх переконань, складають основну опору  окупаційного режиму.
Таким чином, нам потрібна проста, зрозуміла й доступна кожному програма дій, або перелік настанов, якими повинні керуватись українці в повсякденному житті, щоб досягти своєї мети – створити дійсно українську державу, вільну країну вільних людей.
 
Отже, представляю вашій увазі основні програмні гасла, перелік яких буде розширюватись й доповнюватись:
 
УКРАЇНА ДЛЯ УКРАЇНЦІВ!
Це гасло головне. Від нього вороги України скаженіють, бо вони ж вважають, що Україна це не наш життєвий простір, а лише поле  поживи для них.
 
УКРАЇНЦІ! ПАМ´ЯТАЙТЕ, ЩО НАША СИЛА В ЄДНОСТІ.
Єдність – це головне, і мабуть єдине, чого нам не вистачає  для перемог.
Завжди вирізняйте своїх (українців) серед інших.
До своїх повинно бути особливе ставлення.
Не бійтеся зажити слави націоналістів або протекціоністів!
Підтримуйте своїх скрізь і всюди, незважаючи ні на що. Залучайте до своїх справ тільки українців.  
Ніякого антагонізму стосовно інших націй. Абсолютно толерантне ставлення.
Але хто з них піклується за Україну? То чому ми повинні піклуватись за них?
 
ФОРМУЙТЕ НАШІ НАЦІОНАЛЬНІ КАДРИ.
Це абсурд, коли в Україні керівні посади поголовно займають неукраїнці. Недобита комса та комуняки повилазили з нір, згуртувались та гризуть нашу країну.
Це наслідки радянської кадрової політики, яка поширилась на наші часи через систему протекціонізму  старих кадрів, наскрізь антиукраїнських.
Багато українців  займає провідні посади в усіх розвинутих країнах світу. То чому вони не мають можливості виявити себе на Батьківщині? Не бійтесь висувати молодих українців на керівні посади. Вони швидко набудуть досвіду й забезпечать спадкоємність в нашій справі. Інакше молодь шукатиме свою долю за кордоном.  Вже зараз через еміграцію ми втратили близько 8 млн. найбільш активних та талановитих людей.
 
ПАМ´ЯТАЙ, ЩО ВЛАДА Є ЗЛО, ЗА ВИЗНАЧЕННЯМ.  
Через це йдучи на вибори завжди обирай менше зло. Не вір в казочки про доброго царя або порядного депутата. Таких не існує в природі. Вони порядні лише настільки, наскількі залежать від нас.  Тому не нехтуй  виборами, не голосуй проти всіх, бо інакше твій голос  точно вкрадуть вороги.  Обирай тільки українців. Навіть негідний українець не зробить такого зла своїй країні як достойний на перший погляд зайда.
 

СТВОРЮЙТЕ ТЕРИТОРІАЛЬНІ ГРОМАДИ.
Згідно Конституції України місцеве самоуправління є правом територіальних громад.  Більшість місцевих органів влади в їх сучасному вигляді є незаконною.  Територіальна громада має право створювати власні органи управління, які автоматично  скасовують всі права існуючих органів нелегітимної влади. Такі приклади вже є. Беріть їх на озброєння, починайте з невеличких громад, поширюйте цей досвід по всій країні.
 
СТВОРЮЙТЕ ЗАГОНИ МІСЦЕВОЇ САМООБОРОНИ.
Зрозуміло, що кримінальна влада нічого не зробить для  безпеки людей або захисту громадянських прав і свобод, навпаки головні небезпеки походять саме від цієї влади. Тому створюйте на місцевому рівні (міський мікрорайон, село, селище) громадські  силові структури  для фізичного та юридичного захисту  від кримінальних елементів та «правоохоронців».   Вчіться самостійно давати силову відсіч кримінальним  бандам, рекетирам та  ворожим елементам. Озброюйтесь. Озброєний народ – це гарантія захисту країни від внутрішніх та зовнішніх ворогів.
 
ФІЛЬТРУЙ ІНФОРМАЦІЮ, ЯКА НАДХОДИТЬ З ЗАСОБОВІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ОСОБЛИВО З ТЕЛЕБАЧЕННЯ.
Всі ці джерела інформації належать нашим ворогам, тож марно сподіватись на їх правдивість.
Їх завдання – промити мізки народу, розпорошити людей, відвернути  їх гнів від влади та олігархів.
Інформація це зброя, яка за правильного використання дає ефект ланцюгової реакції. Шукай однодумців в інтернеті. Поширюй доступну тобі інформацію всіма можливими засобами – від соціальних мереж до листівок.
 
Далі буде.