Ти останнiй - i мусиш iти на останнi громи,
             Подолавши i простiр, i смерть, i вагання.
             Бо стоїть пiд грудьми, бо волає до тебе з пiтьми
             Одчайдушне повстання твоє - неминуче й останнє.
      (Павло Гірник "Там, де стомлені зорі гойдає трава вікова")
 
Великий іспанський поет Федеріко Гарсіа Лорка народився 5 червня 1898 року і був розстріляний у Гранаді 19 серпня 1936 року на початку Громадянської війни 1936 - 1939 років. Загинув неймовірно талановитий поет, драматург, художник, композитор, піаніст. Таких ніде не вбивають. Навіть диктатори прагнуть погрітися у променях їхньої всесвітньої слави. Чому ж фалангісти розстріляли славу і гордість Іспанії - Федеріко Гарсіа Лорку?
 
Народження Федеріко Гарсіа Лорки прийшлося на час, коли Іспанія, терплячи одну за одною воєнні поразки, втратила свої заморські колонії. У виснажену війнами країну прийшли економічна розруха і політична нестабільність. Знесилена Іспанія, недавня "володарка всіх морів",  не спромоглася до участі у воєнних змаганнях першої світової війни.
В Іспанії, яка коливалася між монархією і республікою, між націоналізмом і комунізмом, Федеріко Гарсіа Лорка був республіканцем і антифашистом. Він публічно засуджував репресії проти лівих у 1933-1936 роках, відкрито підтримував Народний Фронт під час виборчої компанії 1936 року.
У квітні 1933 року в Німечсчині прийшов до влади Гітлер. Коли там почалося переслідування і знищення євреїв, до Іспанії почали прибувати біженці, від яких вперше дізналися про звірства нацистів. Група іспанських інтелігентів підписала маніфест проти нацистських переслідувань. Список підписантів очолив Лорка. З 1933 до 1936 року він першим ставив свій підпис під багатьма подібними відозвами і маніфестами. Він не був членом жодної лівої партії, але його вважали червоним.
Лорці почали погрожувати, в нього стріляли.  5 липня 1934 року газета фалангістів "FE" звинуватила співробітників пересувного театру "La Barraca" в розтраті коштів, аморальності, розбещенні селян і пропаганді "єврейського комунізму". Ці звинувачення були спрямовані проти керівника театру Гарсіа Лорки. 13 липня він вирішує їхати з неспокійного Мадриду до батьків: "...ці поля скоро покриють трупи. Я їду в Гранаду, і будь що буде... наближається буря, і я їду додому, де в мене не вдарить блискавка".
 
Після перемоги Народного Фронту на виборах, Ґранада в Іспанії була пом'якшеним  аналогом Донбасу в Україні. З 15 місць у Кортесах від Ґранади правим дісталися 10 місць. Відразу після виборів між фалангістами і прихильниками Народного Фронту почалися вуличні сутички, підпали партійних осередків, типографій. Переодягнені провокатори влаштовували перестрілки і акти вандалізму, вину за які перекладали на лівих. Страйки робітників, безлад, нездатність республіканців навести в місті лад вели до подальшого підсилення у місті антиреспубліканських настроїв. 17 липня почався воєнний путч, вже 19 липня Севілья майже без опору перейшла під контроль сил командувача іспанськими військами в Андалусії генерала Кейпо де Льяно, а 20 липня ці війська увійшли в Ґранаду.  Республіканська авіація щодня бомбила захоплене фалангістами місто.
 
Гарсіа Лорка опинився в епіцентрі Громадянської війни. Йому надсилають листа, в якому  загрожують смертю. Родина вирішує сховати його у Луїса Росалеса, разом з яким він приїхав з Мадрида до Ґранади. Луїс, який нещодавно видав збірку своїх віршів, вважав себе учнем Федеріко. Його старші брати Хосе, Антоніо та Міґель були цивільними гвардійцями у Фаланзі.
У будинку братів поет майже на місяць знайшов спокій. Тут він пише чорновий варіант збірки "Сад сонетів". Але всередині серпня у двері будинку Росалесів постукав Рамон Руїс Алонсо, колись робітник друкарні, а зараз керівник одного з підрозділів цивільної ґвардії, мисливець за жертвами з рядів ґранадської інтеліґенції.
У 1956 р. французький дослідник Клод Куфон зустрівся з одним із братів Росалесів -Луїсом, і з Руїсом Алонсо. Руїс Алонсо виправдовув свій злочин тим, що йому було наказано заарештувати Лорку. Луїс Росалес стверджував, що Руїс Алонсо вистежував поета з власної ініціативи. Такі гримаси громадянської війни: цивільні ґвардійці намагалися врятувати поета, а робітник повів його на страту.
Далі був донос зі звинуваченнями у тому, що Федеріко Гарсіа Лорка -   російський шпигун, диктор Московського радіо, секретар лідера соціалістів Фернадо де лос Ріоса, гомосексуаліст і т.д. Після арешту послідувало швидке розслідування, вирок і його виконання.
Трекастро, дальній родич поета, один із його убивць похвалявся:"Я сам був серед тих, хто витягав Ґарсіа Лорку з будинку Росалесів. Нам достатньо набридли педики в Гранаді. Ось його за це і взяли". Саме Трекастро 19 травня 1936 року зайшов у бар "Пасахе" і голосно, щоб усі чули, сказав: "Ми тільки що вбили Федеріко Гарсіа Лорку. Я особисто цьому педику вліпив дві кулі в задницю". (Свідчення Анхеля Салданья, Мадрид, 27 травня 1966 р.}.
 
Звістка про смерть поета рознеслася по всій країні та за кордоном. До генерала Франко почали надходити листи від офіційних та приватних осіб. Писали Анрі Барбюс, Ромен Роллан, Герберт Уельс.... Радянська преса стверджувала, що Лорку розстріляли за наказом самого Франко. Насправді Франко нічого не знав про загибель Лорки, він сам звертався до свого підлеглого генерала Кейпо де Льяно з листом, в якому запитував: "Де поет Федеріко Ґарсіа Лорка?"
Більше ніж через рік Франко визнав факт загибелі поета: "...за кордоном багато говорять про одного письменника з Ґранади, справжній талант якого мені не дано оцінити, як і неможливо судити, наскільки широко поширилася б за межами Іспанії слава про нього, якби він залишився живим, - про нього так багато говорять тому, що червоні використали його ім'я для своєї пропаганди. Одначе факт залишається фактом: у перші моменти повстання в Ґранаді цей письменник загинув, бо зв'язався з бунтівниками. Це природні випадковості, неминучі в ході воєнних дій. Ґранада протягом тривалого часу була в облозі, безумні дії республіканських властей, які роздали людям зброю, призвели до ряду сутичок у цьому місті, в одній з яких загинув гранадський поет... Так що запам'ятайте раз і назавжди: ми не розстрілювали ніякого поета".( З інтерв'ю Франко кореспонденту мексиканської газети "Пренса", 26 листопада 1937 р.)
У 1948 р. іспанська влада опублікувала офіційну причину страти Лорки, і полягала вона в тому, що у плутанині та безладді громадянської війни поета було розстріляно помилково. Ця версія протрималася до 1956 р., коли генерал Франко оголосив загальну амністію і дозволив іспанським еміґрантам-республіканцям повернутися на батькіщину. Французький іспаніст Клод Куфон, працюючи в ґранадських архівах, знайшов наказ цивільного ґубернатора Ґранади 1936 р. капітана Вальдеса про страту Федеріко Гарсіа Лорки, і міф про помилку був розвіяний.
Пізніше диктатор визнав: "Дійсно, це був великий поет, і він був розстріляний у перші дні нашого руху, коли Ґранада перебувала фактично в облозі у дуже важкому стані. На той час потрібно було... передбачити будь-які  дії у відповідь з боку лівих. Тому доводилося розстрілювати самих визначних серед них, а саме таким був Ґарсіа Лорка... Судити про цей розстріл можна, лише вжившись знову в ті часи, коли це сталося, згадавши, якій небезпеці піддавався гарнізон Ґранади, на який здійснювалися напади, відрізаний від  решти націоналістичної Іспанії". {Francisco Franco Salgado-Araujo..., p. 78.}
 
Місце поховання розстріляного поета невідоме.
 
          Ах, по кому цей подзвін
          (в його траурнім ритмі
          розмірені чути повтори)?
          Ах, по кому цей реквієм
          Так дзвенить - ах, по кому?
          Між людьми залишились
          Пробіли,
          Як між строфами
          Вірша.
          Смерть візьме і безгрішного,
           й грішного,
          Та насамперед самого
          кращого,
          найхоробрішого,
          cамого ніжного.
          Озирнімось назад...
          Іліади лавровий вінок,
          Вічний дух Леонардо,
          Мікеланджело бронза.
          Мудро наївний Сервантес,
          Гете бронзовий бюст.
          Достоєвський, Толстой і
          Бальзак,
          Їхня гориста проза.
          Буйство фарби і звуків.
          Перебиті крила Бодлера,
          Верхарна і Блока.
          І оглухлий Бетховен -
          З майбуття він чекає вістей
          Ось нарешті і ти, мій
          Улюблений - Гарсіа Лорка.
          Всі ми - лише рядки величезного
          епосу вічних
          страстей.
          Ах, по кому в Мадриді
           ранковий луна передзвін
          над столітніми вежами,
          над мавританськими арками
          що пливуть, наче барки.
          Лорка! - подзвін із неба зірвався,
           Лорка! - дзвону розлилася мідь.
          Федеріко Гарсіа Лорка!
          Це гарячий попіл поета
          дзвенить,
          Пісня ця, за якою
          Не з"явиться смерть.
          "Як помру я, залиште
          відкритими двері балкона..."
          Так писав - і у двері
          Відкриті
          Тихо кожного ранку заходить поет...
 
          (за Эдуардасом Межелайтисом "По кому подзвін")