У неділю Петро Петрович Петренко зі своєю дружиною Марією Іванівною та малолітнім синочком Васею відправилися за покупками в магазин.
 
На полицях поруч з херсонської полуницею лежала полуниця турецька, біля черкаської картоплі - картопля з Саудівської Аравії, луганські іграшки сусідили з іграшками китайськими, ЗАЗ Форца стояв поруч з Джилі, а за корейської пральною машиною маячила примара Харків'янки. Ціни на вітчизняні товари були такими ж як і на їх імпортні аналоги.
 
Задумалися Петро Петрович з Марією Іванівною - як же вибрати між вітчизняним та імпортним, якщо ціни однакові.
 
І в ту ж мить поруч з родиною Петренків в клубах сірчаного диму матеріалізувався якийсь пухкий панок з масними оченятами і хтивими губками.
 
- Позвольте отрекомендоваться – г-н Кавунов. – вимовив пухкий панок. – Я смотрю, у Вас возникли проблемы с выбором.
 
- Так - поскаржився Петро Петрович - ціни на все однакові. Не знаємо, що і вибрати.
 
- Я помогу вам сделать правильный выбор – сказав г-н Кавунов – Если вы будете выбирать импортные товары, я вам буду доплачивать 20-25% от цены.
 
Задумалися Петренки - чи немає якоїсь пастки?
 
Але тут від полиці з Хортицею відірвав очі неголений чоловік у білосердечній футболці - «Йаа как ивсный ыкнмист пдтвр пдтвр пдтврждаю то, что гврит Кавунов. Индекс Бигмака свидетельств’ет...» Неголений чоловік знову утнувся в ряди пляшок горілки, погляд його затуманився.
 
- Ми згодні - сказав Петро Петрович.
 
Зраділі Петренки завантажили в Джилі пралку Самсунг, китайські іграшки, саудівську картоплю і турецьку полуницю. Кавунов відразу ж відслинів їм 25% від суми покупки.
 
Тут до г-на Кавунова підійшов Діма Чотири Кишені
 
- Кавунов, - сказав Діма - ік хоб гекауфт етвас гас аус Русслянд. Гіб мірі мейн гельд.*
 
- Ейн момент - відповів Кавунов. Він поставив ручкою якусь карлючку і тут же на Діму в його Чотири Кишені полився потік грошей. Когось іншого було б затопило, але Чотири Кишені були бездонними.
 
- Ой, г-н Кавунов, як же в вас виходить робити такі чудеса? – запитала Марина Іванівна.
 
- Я просто очень люблю людей – скромно опустив очі г-н Кавунов -  поэтому я занимаю деньги за рубежом и раздаю их в Украине, чтобы доставить людям радость.
 
- Ой, г-н Кавунов, ви такий добрий і щедрий, як же ж нам віддячити вам? – запитал Петро Петрович.
 
- А отдайте мне вашего ребеночка, я его съем.  – І миттю зхопивши маленького Васятка г-н Кавунов прийнявся огидно плямкаючи жерти його. Спершу незважаючи на плач і брикання дитинчати г-н Кавунов висмоктав йому очі, потім мозок, а потім жваво захрумтів маленькими кісточками васяткіних ручок.
 
Обурилися Іван Іванович і Марина Сергіївна - Як можеш ти, Кавунов, їсти дитинча, гризти маленькі кісточки!
 
- Не беспокойтесь – - відповів батькам Кавунов - – я дам вашей бабушке +100 гривен к пенсии, а вам взамен выдам маленького пакистанчика или вьетнамчика. Заодно, будет кому унаследовать газ и землю, над которыми вы так трясетесь. Будет кому выкапывать из «украинской» земли для Димы всякие ништяки. А Васятка - не нужен, как не нужно в Украине производство чего-то сложнее, чем руда и рапс.
- Знакомьтесь – Зан Ден**. – і Кавунов підштовхнув до Петренко маленького в’єтнамчіка.
 
Втішилися Петренки - посадили Зан Дена в Джилі і поїхали додому обмивати покупки.
 
Говорите с ним на региональном - вслід їм попередив г-н Кавунов - Вашей мовы он не разумеет.
 

*  (ідіш) Кавунов, я щойно придбав в Росії дещицю газу. Давай мені мої гроші.
** (в’єтн) чорна людина, гастарбайтер.