14 серпня, перманентний дощ, похмуро, в мережі продовжують скиглити «експерти», хто просто бризкаючи слиною на об’єднану опозицію, а хто неупинно  вишукуючи в ній ознаки зради та виснажуючи себе віртуальною боротьбою за чистоту її лав.
 
Однак шановні, сьогодні істерію з пошуку «нових» облич можна припинити, бо подача документів для реєстрації в кандидати у народні депутати закінчується за 75 днів до голосування.
 
Та власне й чудово знаємо, що поява нових облич у політиці на теперішній час пов’язана з неабиякими видатками, а порядність і шалені гроші нажаль дуже рідко бувають побратимами. Крім того й оте ментальне часто на заваді стає - «де два українці, там …», а хто ж гетьманом сусіда визнає, при наявності себе достойника ?!.
 
Ні, звичайно міг би той же малий та середній бізнес, що потерпає під пресом «влади» скинутись грошенятами, та таки отих нових облич пошукати, але ж їм «влада» вчасно казку розповіла, що їх особлива стежка лежить поза політикою. Ото й тиняються тепер манівцями, між податковою та УБЕЗом.
 
Та то таке, як казав один президент … «маємо те що маємо».
 
А якщо вірити плакатам, які розвісив по країні відвертий бовдур, то … «Руїну подолано – стабільність досягнуто!». Ну як для «пацанів», то саме так.
 
А як для української громади, то все навпаки … «Стабільність подолано – руїну досягнуто». Бо стабільність це не тоді, коли під президентом вся вертикаль влади разом з силовиками та судами завмерли та запопадливо хекають, а країна занурюється в інквізиційний морок, а тоді коли люди бачать світло в кінці тунелю й можуть прогнозувати коли вони його досягнуть. Оскільки жити за концепцією «Ніколи не буває так погано, щоб не було ще гірше» … це точно не покращення!
 
Мабуть тому деякі політики, що навіть певний час входили в першу п’ятірку ПР, висловлюють дещо несподівані для них думки … «Самое гадостное,- что нужно голосовать. Нельзя голосовать за власть. Это просто табу и все. Нужно прийти в кабинку и выбрать за кого голосовать и голосовать нужно обязательно.»
 
А ще впадає в око, що передвиборчі технології «влади» пов’язані з вживленням у свідомість суспільства думки, що опозиціонери та «нові обличчя» неодмінно зрадять своїх виборців, долучившись до «стабільності» сім’ї. Але тут кожен схильний сподіватись на своє.
 
Бо велике питання, не тільки відносно опозиції, а й чи так вже тісно пов’язана стабільність багатьох фундаторів ПР, саме з «стабільністю» сім’ї «лідера»?
 
Аж ніяк, оскільки багатьом з фундаторів дуже хочеться швидше забути своє буремне минуле й долучитись до респектабельної Європи, бо саме там є перспективи не тільки задовольняти пиху світськими раутами, а що найголовніше, розвивати бізнес.
 
Але завдяки патологічному страху «лідера» перед своїм головним опозиційним опонентом, Юлією Тимошенко, який вміло культивується, скорше за все, провайдерами російських інтересів серед його оточення (Льовочкін, Хорошковський, Бойко, Фірташ), до Європи синій «еліті» … зась. Та ще й длубання у кривавому минулому, на кшталт вбивства Щербаня, впевненості отій «еліті» в своєму спокійному майбутньому не додає. Кому-кому, а їм оту дурню про причетність до цього вбивства Тимошенко розповідати не треба, бо активи загиблого, кожному з причетних розпеченою праскою опалюють кишені в яких осіли. А чи багатьом хочеться жити з грошима, але на пороховій бочці?
 
Тому хто й з ким буде утворювати коаліцію, заради чого, та довкола кого, поки залишиться питанням відкритим.
 
Хоча європейські політики вже неодноразово абсолютно чітко висловловились, кого власне з українських політиків підтримують, та вважають європейським.
 
Цілковитим тому підтвердженням є Премія імені папи Боніфація VIII для Юлії Тимошенко від Accademia Bonifaciana при Святому престолі католицької церкви, присвоєна одноголосним рішенням засідання ради її директорів.
 
Так що попри сьогоднішню негоду, нема сумніву, що вітер перемін розжене хмари й сонце обов’язково зігріє нашу землю.
Питання тільки в одному, як швидко …?
 
P.S. А відповідь на це питання, кожен має змогу дати самостійно.