«Разом вас багато – легко вас послати!» - це я пацанам з «Ґринджол» нову пісню напишу. Прийду до Ромка Калина і скажу, - «Каліна, а давай забалабасим нову модню пістню на РОКОВИНИ Майдану…» Ромко доп’є пиво і скаже, - «Слухай, Нахтігаль-птичка співоча, піздуй на базар, купи там гуску патрану, відкрути їй голову та ЇБИ ЇЙ МОЗГИ! А мене не чіпай, бо я на то всьо бляцтво дивитись не можу – блюю!»…
 
«З'їзд депутатів усіх рівнів, присвячений гуманітарним проблемам, і "особливо" - проблемі російської мови в Україні, пройде в Сєвєродонецьку Луганської області в січні-лютому 2008 року.
Про це заявив глава Луганської обласної ради Валерій Голенко на прес-конференції у вівторок, повідомляє "Інтерфакс-Україна".
Він відзначив, що ініціативна група, до якої увійшли представники місцевого самоврядування з Південно-Східної України, звернулася до депутатів усіх рівнів із пропозицією провести з'їзд. Ініціатором цього заходу є сам Голенко.
За словами глави Луганської облради, час проведення з'їзду визначить оргкомітет, що буде створений найближчим часом. Оргкомітет також повинен остаточно затвердити місце проведення з'їзду.
Голенко висловив надію, що ним стане все-таки Сєвєродонецьк. "Тому що Сєвєродонецьк є, дійсно, якимсь символом - символом опору, символом єднання, символом громадянського суспільства, що зароджується, символом того, що людей потрібно вислухати, людей потрібно навчитися слухати", - підкреслив він.»
Українська правда
 

 
…А Диня поїхав у літніх мештах. Він просто не встиг забігти додому, щоб перевзутись в черевики, бо, саме йшов з занять і вировисько збудженого і піднесеного натовпу підхопило і розчинило його в собі. Те вировисько, з несамовитим поєднанням  палу гарячих кольорів з шалом розхристаної поліфонії голосів та сердець, пронесло його попри загиджену вчорашнім яйцебомбардуванням податкову, старий костел святого Бартоломія і просто до площі Ринок, де виплеснуло рудоволосого Дениса у гаряче море такого ж вогняного кольору як і його волосся. Світ був рудим! Він сміявся і водночас плакав у дивному, ніколи і ніким не баченому раніше поєднанні помаранчевого й сніжного. Палахкотів шовк прапорів і жовтогарячі язички стрічок маленькими вогниками світили на всьому довколишньому – людях, деревах, парканах. Диня не встиг і добре почути про те що Майдан, про те, що: «…стоять! з ночі стоять! і ніхто не розходиться! А людей все більше, а там «Беркут»… Їхати! Їхати - он автобуси!...  Мій поїхав щойно! Відпустила?! А він не слухав!... На Київ!… Хто в тому автобусі?! Пререкличка! По прізвищах! Паспорти біля себе!!! Жінок не берем!... Господи, та що ж воно буде?!...»
Диня побачив друзів по спортзалу, що пакувались в старезного ЛАЗа і підбіг до них… Через годину він уже їхав до Києва і дзвонив до мами, стараючись перекричати рев старої ЛАЗівської моторяки… Мама плакала, а він кричав: «Мамо, я мушу бути там! Там зараз кожен мужик має бути, мам! Я обіцяю, що вернусь… Та не переживай! Все буде добре!»
Диня був 12 днів. Літні туфлі розлізлись після доби тупцяння Майданом і, хоча, він і став гордим власником американських валянок, на дванадцятий день він припер-таки додому. Все було майже добре, якщо не враховувати двосторонньої пневмонії і місяця лікарні. «Їхав воювати – таки й поранили», - сміявся Денис…
 
«Член ради НБУ, народний депутат Василь Горбаль не вважає нинішню інфляцію "чимось жахливим".
"Багато в чому вона (інфляція) провокується не лише об’єктивними чинниками, а й занадто емоційними висловлюваннями на цю тему, а також надмірно роздутим навколо неї ажіотажем", - зазначив Горбаль в інтерв'ю "Дзеркалу тижня".
На його думку, "що швидше політики відмовляться від бажання заробити додаткові бали, експлуатуючи і нагнітаючи тему зростання цін, то швидше вгамуються найчастіше штучно роздмухувані інфляційні страхи, а сама динаміка цін почне уповільнюватися".
Горбаль також зазначив, що інфляція залишається досить добре прогнозованою і контрольованою, оскільки її річні темпи вже досягли свого піку.»  
Українська правда. 15.11.2007р.
 

 
«Я там був у ту ж ніч! А де ж я ще мав бути? Там всі мали бути!», - гострі зморшки прорізають Остапове чоло і він сердито б’є кулаком по керму своєї «Акури». Власний бізнес. Кілька підприємств. Постійний пошук нових проектів. Неоднозначне минуле.    «Ти розумієш, що в людини має бути щось більше за бабки? Що ми маємо бути відповідальними за тих, хто тут працює. З нами. На нас. Бо це, блядь, наша країна! І наші люди! І, якщо б Майдан повторився – я був би там ВЖЕ!..» Коли він вернувся з Києва то, відіспавшись,  поїхав спостерігачем на Донеччину – «третій» тур… «Знаєш, що? Просто треба завжди боятися двох речей – втратити здоров’я і стати підлим. Не можна бути підлим. І не можна підводити людей. Тому я там був. І піду знов. Бачить Бог, піду!» Остап був на Майдані з першої по останню ніч. Його не було там тільки на Новий рік та Інавгурацію. У день Інавгурації він спав. Це була його винагорода від його Країни – спокійний сон щасливої людини. Людини, яка може і робить. Він не був і ніколи не стане підлим. Бо він не підводить людей. Цей привілей він залишив іншим. Вірніше, ті «інші» обрали свої привілеї самі…
 
В Киевской области на одной взятке попались сразу 4 депутата.
Сотрудники Главного управления по борьбе с организованной преступностью МВД Украины совместно с работниками прокуратуры Киевской области при получении взятки в сумме 100 тыс. долларов США задержаны четыре депутата одного из сельских советов, среди которых председатель земельной комиссии.
Как сообщили в пресс-службе ГУБОП МВД Украины, депутаты требовали эти средства за содействие в предоставлении земельных участков.
Генпрокуратурой Украины возбуждено уголовное дело по ч.3 ст.368 (получение взятки в особо крупных размерах) Уголовного кодекса Украины.
Обком. УНИАН 15 ноября 2007
 

 
…Вона розливала чай і готувала «Мівіну» у приміщенні київського вокзалу разом з десятком таких же дівчат. Батарея чайників хрипіла різними голосами, а вона ледве встигала одночасно бути в кількох кінцях закутка, відгородженого біля вокзального буфету та нашвидкуруч переобладнаного в польовий фаст-фуд. Голова перев’язана помаранчевою стрічкою і очі, в яких вогник бадьорого запалу, здається, не міг погаснути ніколи. Втома насувалась лавинно, коли все трішки стихало,  ближче до опівночі. Вона курила, сидячи на мішку з цукром втомлено спершись на  бетонну стіну. «Розумієш, не те головне, хто буде президентом, а те, що нас дурять. А ми не даємось… Я звідси не поїду. Я не хочу з України їхати, хоча, знайти роботу в Тернополі важко… Двісті - триста доларів мені б вистачало для початку… Якщо влаштуюсь…»  Вона поїхала у квітні 2005-го. Зараз в Лондоні. Працює у якійсь компанії менеджером з логістики. Прагне вернутись додому. Але заробити на квартиру в Києві з лондонською зарплатою стає все важче. Коли її питають про Майдан вона весело блискає очима і, тріпнувши чолкою, задиристо всміхається, - «Була б! Не жалію. Там були Люди. Я думала їх залишилось мало. Тепер я знаю – їх дуже багато!»
 
Ворошиловский районный суд Донецка принял решение выплатить 2 000 000 гривен компенсации материального и морального ущерба матери и троим осиротевшим детям (по 500 тысяч каждому) 28-летней жительницы Макеевки Светланы Зайцевой, умершей от туберкулеза, которым она заболела в местах лишения свободы, отбывая наказание за убийство, совершенное другими людьми.
На этой неделе судья Геннадий Мищенко намерен написать мотивировочную часть своего решения, пишут «Факты и комментарии».
В 2001 году женщину незаконно осудили - за убийство, которого она не совершала, - и приговорили к семи с половиной годам(!) лишения свободы. Спустя год нашли настоящих убийц и полностью реабилитированную Светлану освободили. Но домой она вернулась c туберкулезом.
В апреле 2006 года 28-летняя Светлана умерла, оставив сиротами троих детей. В посмертном заключении врачи, к которым до своего ареста женщина обращалась лишь по поводу беременности и родов, написали: "туберкулез обоих легких, приобретенный в местах лишения свободы". За последние несколько месяцев жизни Света, которую родные ласково называла "пышечкой", буквально высохла…
За четыре часа до смерти Светлана написала своей матери доверенность на представление в суде интересов ее детей. "Мама, накажи их: они меня угробили!" - попросила она, виня в своей мучительной кончине от прогрессирующего туберкулеза правоохранителей, расследовавших убийство, которое они "повесили" на нее.
Мать Светланы подала иск на возмещение морального и материального ущерба, причиненного семье смертью дочери, потребовав по одному миллиону каждому из четырех пострадавших. Суд удовлетворил иск частично: если решение вступит в законную силу, мать невинно осужденной Зайцевой и трое ее детей получат по полмиллиона гривен.
Однако теперь правоохранители, упрятавшие невинную женщину в тюрьму, пытаются доказать суду, что ничего ее близким не должны.
Напомним, что согласно статье 82 часть 4 Конституции Украины, «в случае отмены приговора суда, как неправомерного, государство возмещает материальный и моральный ущерб, причиненный незаконным осуждением гражданина».
Rupor.info 15.11.2007
 

 
Ростік повертає своїм cтареньким «Пасатом» з Львівської площі на Смирнова – Ласточкіна. Він зосереджений і трішки знервований – пробки. А вдома дружина і маленький піврічний син. Ростік курить і я пригадую, як ми курили на бережку біля Жовтневого Палацу і, дивлячись на прапорово-людське море під ногами, Ростік сказав, - «А знаешь, я тепер понимаю почему эта песня называется Гимн. Она ведь звучит как Гимн только тогда, когда на морозе и в сто тысяч глоток. Она должна закалится, словно лезвие меча, чтобы кого-то ранить в сердце.» Просто Ростік поет, хоча, в житті не написав жодного вірша. У нього дома два тижні ночувала купа якихось людей. Він віддавав ключ і надвечір у квартирі мінялись цілі делегації. Нічого не пропало. Коли зараз хтось приїжджає до Києва і кличе Ростіка на пиво - той іде. Але там вони говорять про що завгодно тільки не про політику. І Ростік більше ніколи не говорить про Гімн. У нього занадто вразливе серце – серце колишнього боксера і вуличного хулігана…  
 
«Один з найбільш одіозних політиків сучасної України Сергій Ківалов може вважати себе повністю реабілітованим. Хоча три роки тому, в розпал помаранчевої революції вважалося, що тодішній глава Центрвиборчкому стане або політичним біженцем в Росії, або арештантом Лук'янівського СІЗО.
Однак все в житті Ківалова налагодилося. Спочатку, в 2005 році Віктор Ющенко підписав йому фотографію з дарчим надписом. Потім Ківалов сам собі встановив пам’ятник на території Одеської юридичної академії.
А зараз Ківалов отримав грамоту... за свою діяльність саме на посаді глави Центрвиборчкому.
Відзнаку Ківалову вручено "за вагомий особистий внесок у забезпечення реалізації конституційних виборчих прав громадян України та з нагоди 10-ої річниці утворення Центральної виборчої комісії»
Українська правда. 15.11.2007
 

 
Цього тижня буде одна дата. Хтось сприйме її як річницю. Хтось – як роковини. А хтось, як ото я, нічого не відмічаючи, просто вчергове нагадає собі, що тоді ми бачили дуже цікаву річ: зі сцени великі українці говорили про маленьких українців. Але то була ілюзія. Оптичний обман. Бо маленькі якраз були на сцені. На Майдані  ж стояли титани. І маленькі здавались великими тільки тому, що стояли на плечах Титанів.
 
15.11.2007