Новина про те що російський Лукойл подав заявку на розробку Скіфської ділянки українського чорноморського шельфу виглядає нісенітницею. На конкурс подано лише дві заявки, і друга – консорціум з компаній ExxonMobil, Shell, Petron и НАК «Надра Україна». Маючи у конкурентах збірну команду з двох транснаціональних компаній та українського монополіста, «Лукойл» за логікою, не має шансів на виграш. Проте він не просто не забрав заявку, але й уже виклав 12 млн грн (1,48 млн дол) за геологічну документацію по Скіфській ділянці. Що ж за таке запаморочення зійшло на російський нафтовий концерн? Спробуємо розібратися.
 
Пересічному громадянинові навіть важко уявити наскільки нині побиті глеки між Януковичем і Кремлем. Справа ось в чому. Ідучи на вибори, Віктор Янукович твердо обіцяв олігархам зі своєї орбіти газ по ціні нижчій ніж Україна мала на кінець 2009 року. Якщо хто забув – нагадаємо, середня ціна газу для України за «злочинним контрактом Тимошенко» тоді становила аж $ 230 в річному підсумку. Нині - $ 425 на другий квартал поточного року. Здогадайтеся з трьох разів, сильно зраділи такому «покращенню» пани Ахмєтов, Пінчук та Коломойський?
 
Починаючи нові й нові переговори про перегляд ціни на російський газ, Банкова і сама знає, що нічого вона від Кремля не доб’ється. Кремль знаходиться у скрутній фінансовій ситуації. Економіка Росії критично залежить від світових цін на вуглеводні – саме вони складають біля 70% всього їхнього експорту. Падіння ціни на газ і нафту ризикує призвести РФ до економічного краху. Додайте сюди сукупний зовнішній борг державного та приватного секторів РФ, який на початок року становив $ 539 млрд. Додайте сюди той факт, що нині світова ціна нафту коливається між $ 90 та $ 100, інколи пробиваючи показники то туди то сюди, тоді як колишній міністр фінансів РФ Олексій Кудрін бездефіцитний бюджет Росії обіцяв при ціні у $ 116. І це – ще не межа. Вихід Греції з ЄС на думку низки американських та європейських експертів, призведе до падіння цін на нафту до рівня $ 60 і навіть $ 50 за барель.
 
Очевидно – вже зараз Росія мусить вижати з ринку все що тільки може. Але підняти ціни для європейського споживача Росії – несила. Європа вже продемонструвала що в разі потреби вона може дивовижно проводити операції «примушення Газпрому до людської ціни». Єдине що може Росія – максимально підняти ціни для країн Балтії та України. Єдина причина, чому вона поки що не може так придушити нашу економіку – українська ГТС, яка перекачує до Європи до 70% російського газового експорту. Але це захист ще років на 5-8, тобто до будівництва Росією «Південного Потоку».
 
Що робить в цих умовах Україна? Та не так вже й мало. Україна уклала угоду про закупівлю газу з німецькою компанією RWE Supply & Trading GmbH, яка продає той самий російський газ за $ 360. Україна закупила дві бурові платформи, рівних яким на Чорному морі просто нема, і вже розпочала роботи з видобутку газу на Одеській та Безіменній ділянках Чорного моря. Нарешті, Україна почала розробку альтернативних джерел енергетики – видобуток сланцевого газу. Транснаціональні компанії Shell та Сhevron вже почали роботи з видобутку сланцевого газу на Юзівському та Олеському родовищах. Представники компаній (не українські чиновники, боронь Боже) називають фантастичні терміни – у 2015 році Україна видобуде зі сланців перший газ, а у 2020 році – повністю забезпечить власні потреби, водночас кинувши Газпром на ринок обсягом у 50 млрд кубометрів газу.
 
Чи збираюся я хвалити уряд регіоналів за таку кипучу боротьбу за «енергонезалежність держави»? Навіть не подумаю. По-перше, роботи з забезпечення енергонезалежності України, насправді, почав ще уряд Юлії Тимошенко. По-друге, складно хвалити чиновників за роботу, до якої їх підштовхнуло не почуття патріотизму а просто сверблячка в гаманцях. По-третє регіонали лишилися вірні самі собі – навіть на енергонезалежності країни вони продовжують красти. Платформу «Петро Годованець» чиновники примудрилися купити по ціні на $ 150 млн більшу ніж у виробника. Зі сланцем теж не все чисто – за умовами конкурсу переможці мають створити СП з об’єднанням до якого входять НАК «Надра Україні» і таке собі ТОВ «СПК-Геосервіс», про яке невідомо нічого, крім того що воно існує. Усе зрозуміло? Який тут к чорту патріотизм?
 
Нарешті якщо комусь і треба дякувати за роботи зі зміцнення енергетичної незалежності України, то не чиновникам Януковича, а урядовцям Сполучених Штатів Америки. Ледь не головним промоутером сланцевих проектів в Україні виступають не українські урядовці, а працівники Держдепартаменту США. Під час під час регіонального семінару з розвідки та видобутку сланцевого газу, що наприкінці травня відбувся у Києві (організований американським Фондом цивільних досліджень та розвитку) центральною подією, був виступ посла Сполучених Штатів в Україні Джона Теффта, того самого, який був послом США під час війни 2008 року у Грузії, і який під час затвердження на посаді посла в Україні, у промові в Сенаті США особливу увагу приділив необхідності реформування енергетичного сектору України, аби убезпечити нашу країну від накатів путінської Росії.
 
Навіщо це Штатам? Вони займаються геополітикою – забезпеченням енергетичною сировиною своїх союзників та стримуванням неоімперської параної Москви. Особисто мене така ситуація цілком влаштовує. Після початку видобутку сланцевого газу у США його ціна впала від $ 400 до $ 62. Якщо у нас впаде хоча б до $ 150 – я буду щасливий. Проблеми ж Газпрому мені байдужі, разом з усією Росією і всім їхнім Русскім мірамъ.
 
А проблеми Росія матиме. Вже зараз представники Shell та Сhevron говорять про повну енергетичну незалежність України. Але Олеською та Юзівською прощами обмежуватися ніхто не збирається. На черзі – розробка Слобожанської площі у Харківській області, а також газоносних ділянок у Полтавській, Дніпропетровській областях та на Волині. Все це говорить про те, що Україна невдовзі не просто забезпечить газом себе, але й зможе його експортувати. Про це казав посол США Джон Тефт: «Це може кардинально змінити ситуацію для України з погляду енергетичної безпеки та перетворити її з імпортера відповідних ресурсів на значного експортера протягом лише кількох років». Власне кажучи – саме участь представників США в цьому проекті переконує, що історія не завершиться простою знижкою від Газпрому з наступним за нею кидком. Для донецьких дурити Держдеп США, це те саме що воювати на кукурузнику проти «Стелсу». Це вам не наїзд «Міттал - Кривий Ріг». Якщо офшорними компаніями Януковича та наближених до нього олігархів займуться веселі хлопці з ЦРУ, тодішня карколомна розмова з Саркозі Януковичу здаватиметься казочкою.
 
У Кремлі всі ці плани мають викликати інсульт, інфаркт та нервовий дрож, водночас. Якщо Україна почне продавати газ країнам-сусідам – Газпром втратить не тільки український, а ще й кілька європейських ринків. Мінімум – йому доведеться знижувати ціни… і чекати голодних бунтів на вулицях Москви. У цих умовах актуальною стає фраза, нібито сказана Януковичу Медведєвим: «Якщо ви не будете дружити з нами, ваш виборець не буде дружити з вами». Не секрет – серед виборців Януковича чималу кількість становлять особи для яких думка Путіна вагоміша за думку президента їхньої країни. Кремль явно розкручує бренд Медведчука, як альтернативу Януковичу. Хто зна, що може зробити перед виборами Медведчук? Закликати своїх симпатиків зіпсувати бюлетені, або проголосувати за комуністів? А що говоритиме перед українськими виборами російське телебачення? Розповідатиме що Янукович – ставленик олігархів і що він нічим не кращий за помаранчевих? У будь якому разі Кремль має широкі можливості, аби позбавити Януковича частини голосів.
 
Розірвати угоди з американцями Янукович не може. То що йому лишається? Лише чимось підкупити Кремль. Наприклад – допустити до конкурсу з розробки газоносних ділянок України компанії наближені до Кремля, і дати росіянам видобувати газ в Україні на рівні з англійцями та американцями. Коли так – поведінка «Лукойла» виглядає цілком логічною. Чи зайдуть росіяни на український газоносний шельф? Слідкуватимемо за новинами.
 
Дмитро Калинчук