Міф 1. Чи не зайвий третій?
Країні конче потрібна третя сила. Це можна досить часто почути з вуст політологів та соціологів. Але ж був Тигіпко, претендував Яценюк, а тих, хто не пішов на вибори, або голосував проти всіх не ставало значно менше. Сьогодні цю роль виконують Кличко і Королєвська, но погляньте на опитування: там знову біля 40 відсотків тих, хто не визначився із вибором. А чи в тім справа, що третій не той? Чи так він необхідний? Гадаю, Ви, як і я не один раз чули таке: „Ті прийшли – обікрали, інші прийшли – обікрали, зараз ще нові прийдуть, - голодні, жадібні, - будуть красти, щоб з попередніми зрівнятися. Так хай вже ті залишаються - вони вже накралися”. Не вдаючись в хибність тієї логіки, визнаємо, що вона є логікою досить великої кількості виборців. Може тому наші, так звані треті, розтаскують електорат перших? То чи потребує наш виборець третьої сили?
    
     Міф 2. Супер-герої, хто вони?
Велика кількість грошей (в чистому вигляді або витрачених на борди, рекламу, гречку, асфальт та дитячі майданчики) забезпечують  представникам партії влади і сателітам перемогу по мажоритарним округам. Так кажуть нам опозиціонери та представники комітету виборців. Чи так часто саме це є запорукою перемоги? Приклад. В Одесі на моєму окрузі балотується пан Гринєвецький. Бордiв, гречки, агіток у поштовій скринці не бачу. Він не є членом ПР, а лише Народної партіі. В Одесі останнім часом бував не часто, іноді давав коментарі на місцевому ТВ, де трішки зачипав діючу владу. Діяльність що на окрузі, що в ВР майже нульова. Рейтинг поки що біля 40 %. Чому? Попитала. Ось деякі відповіді, які я почула: „Так он же лично ничего плохого не сделал...Когда он работал в облгосадминистрации порядка было больше… Хороший хозяйственник, разбирается в экономике…Красив, импозантен, мне бы мужа такого…» Останнє, як Ви розумієте, від жінок. Інші коментарі від людей середнього віку, які ще пам’ятають старі часи. Але саме такі виборці є електоратом мого округу, бо це центр міста, де молоді небагато.
     Так чи завжди потрібні великі гроші для перемоги? Гринєвецький буде обраний, бо він „майже” непричетний до влади, „майже” не скомпрометований, „майже” свій, не брав участі в бійках, та  ніде участі не брав. Тишком-нишком використає дивиденди свого минулого. А ОО йому підіграє, бо виставила проти малознайомого і нехаризматичного кандидата БЮТівця - бізнесмена Генадія Чекіту(його виборча діяльность поки що обмежена ТВ роликами). Є також  самовисуванец і, імовірно, буде хтось від УРАРУ... вони й поділять між собою небагаточисленні голоси протестного електорату.
    
     Міф 3. Знімемо маски?
Опозиція об’єдналася,  щоб перемогти. Так стверджує Кролік. Я готова повірити, що він хоче перемоги по списках, але по мажоритарці...Не вірю! По-перше бачу, які люди балотуються. По-друге в кожному окрузі крім кандидата від ОО є самовисуванец, один чи декілька, які сповідують демократичні ідеї, тобто працюють з тим самим електоратом. Плюс кандидат від УДАРУ. А чи не є таке становище наслідком не неспроможності домовитися з Кличком, а навпаки, домовленістю з ним. Навіщо Кроліку тотальна перемога? Чи зацікавлений він в 300 багнетах у ВР? Це ж реальний шанс для Тимошенко і Луценка вийти з-за грат. А Кролік тоді де? Номер третій? А там Кличко на п’яти наступає…Тай й з такими першим і другим номерами, навіть і третій вже не гравець. І Кличку і Кроліку вигідно залишатися першим і другим номерами, дивлячись у 2015... Хто наразі були б кандидати від опозиції? Ясна річ, тому й змінювати розклад не потрібно.
     Так як, будемо перемагати?..
     Я дуже сподіваюся на помилковість третього міфу, як і дуже хочу вірити, что останні заяви Кличка про зняття найменьш рейтингових кандидатів не залишаться тільки заявами, але поки що...
     Особисто мені вибору не залишено. По спискам за ОО, по мажоритарці – за кандидата від ОО,  інше – від лукавого. А далі із почуттям виконаного обов’язку “будем посмотреть”, можливо подамося до Київа на Майдан...