Проблеми з роботою, або на роботі, нестача грошей, непорозуміння з дітьми, невпевненість у майбутньому. А можливо, ще й хвороба когось з близьких, і, тоді біль, розгубленість, співчуття і знову невпевненість. Зростаючі ціни у магазинах, побутові проблеми. Додайте сюди маленькі „радощі”, котрі можуть виникнути кожної хвилини, такі як зависання Інтернету, запізнення транспорту, відключення електрики тощо. То є наші проблеми, то є наше життя. І ми поспішаємо, біжимо, намагаючись вирішувати все на ходу.
     Четвер, 19 липня, літературне кафе, що на вулиці Гаваной в Одесі. Затишно, на стінах картини, на столиках свічки, у ніші контрабас, творчість в усіх її проявах...приємний аромат кави. Тут одразу розумієш, що Одеса живе не тільки буденними турботами, що жива і Одеса Бабеля, Шолом-Алейхема, Ільфа і Петрова, Ахматової... Щоденна суєтність залишилася  на вулиці. Час немов би зупинився. Людей небагато, чоловік до 30. Вони різного віку, різного соціального статусу, але їх об’єднує повага і визнання таланту однієї людини, нашого з вами колеги Юкеншеда.
 

 
     Дві години він повністю володів нашою увагою і нашою душею. Це був авторський літературний вечір. Юкеншед читав свої вірші, ліричні и політичні, іронічні й сумні, філософські і жартівливі. Це були дві години пізнавання цікавих історичних і географічних фактів. Це були дві години щирих емоцій, посмішок, сміху, ностальгічних спогадів, занурення у глибині своїх особистих почуттів, таємних мрій,  а потім знов повернення до сьогодення, такого близького та зрозумілого для кожного.  Дві години уваги, порозуміння, доброзичливості.
     Там не було пафосності, навпаки складалося відчуття, що  всі присутні давно знайомі один одному. Свідоцтво тому - невимушене спілкування під час і особливо після закінчення вечора, обмін номерами телефонів, запрошення на подальші схожі заходи.
 

 
     Людина, коли вона має широке коло інтересів, коли вона інтелігентна, коли вона відноситься до кожної справи щиро з душею і нічого не робить впівсили, коли вона вміє насолоджуватися життям, цінувати кожну його хвилину, і завжди готова поділитися цим умінням, вона завжди цікава іншим. До такої людини тягнуться, її хочеться слухати ще і ще. Хочеться мати у себе її вірші, а їй дарувати квіти і свою вдячність.
     Ті, хто знають Юкеншеда, хто мав можливість спілкуватися з ним, підтвердять, що він саме така людина. Кажуть, що батьків не обирають, мені з моїм батьком пощастило,  не тільки люблю, але й дуже поважаю його. Багато тобі, тато, років, натхнення, фізичних сил. Щоб цей вечір був лише першим, тобто початком нової для тебе літературної діяльності.
 

 
P.S. Дякую колезі OdessiTTу за фото