В невеличкій кімнаті-сейфі з броньованими дверима було темно. На бетонному столі ледь жевріла свічка. Її вогонь зрідка відблискував на масних ряхах присутніх, котрі розсілися навколо столу на незручних кам"яних лавах, вкритих простирадлом, щоб не було холодно. Чоловік, що сидів на чільному місці, подав знак, і двері з гучним скреготом зачинилися.
 
- Тепер можна, - сказав чоловік і обвів пильним поглядом оточуючих:
- Ну то як, які у кого ідеї?
- А что ідєі? - почулося з дального кутку, - Я вапщє нє понял, зачєм нас тут собралі.
- А я поясню, - холодно відповів чоловік, - спеціально для ідіотів і Чєчєлова.
По кімнаті пробіг здавлений сміх.
- Так от, - продовжив невідомий, - восени у нас останні вибори. Якщо ми їх не пройдемо - можете забути за ваші дачі, автівки, літаки, коханок і таке інше. Бо ми вже достатньо наробили, щоб заслужити у кращому випадку долю Мубарака, а у гіршому - Каддафі.
- Ой, да бросьте нас тут кошмаріть, - блиснули недобрим вогнем чиїсь маленькі свинячі очі, - продавім рєкламой, а гдє будєт мало - добєрьом грєчкой. Оні же всє тупиє. Їх і в колхози можно, і голодомор... Главноє правільно біть кнутом і воврємя давать понюхать прянік.
- А соціологи з вами не згодні, - чоловік підняв над головою стос паперу і жбурнув його на стіл, - ось перегляньте.
- Да засуньтє ви ето всьо в жопу тому, кто єго пісал, - свинячі очі образилися та надули губи.
- Я зараз оцю свічку у вашу "жопу" засуну, - розізлився чоловік, - ану сідєть і слушать молча!
Всі злякано притихли.
- Так от, соціологія каже, що окрім ідіотів, які ладні голосувати за нашу Коровьєвську та Хличка, є ще досить вагомий процент прихильників політичного проекту Тімачєнки з косноязичим пастором та дурнуватим вискочкою на чолі. І знаєте, що смішно?
 
Чоловік обвів поглядом присутніх. В їхніх очах блищала хижа цікавість.
 
- Попри те, що ці ідіоти відверто лажають, кількість їх прихильників не зменшилася. А це означає лише одне: ми стаємо небажаними.
- Ну і что? Дадім їм язик, пусть еті вискочкі глоткі друг-другу попєрєгризают, - сказала дурнувата ряха і гигикнула.
- Язик язиком, а згадайте, що нам підприємці чудили. Таких язиком не візьмеш.
- Тоже мнє проблєма. Налоговая наша - ето раз, мєнти наші - ето два, пустім чєрєз ніх слух о скритих камєрах в кабінках - ето трі. І хєра оні протів нас пойдут, їм жрать шо-то надо, - блиснули чиїсь зуби в потворному вишкірі.
- А вони через вас, козлів, вже не вірять, що ви дасте їм щось заробити. Не могли зачекати пару років, ідіоти. Ми б спочатку закріпилися, а потім би віджали все, що захотіли. Так ви ж нє, тільки дірвалися - зразу хапати все, що блищить.
- Ну ми же думалі шо всьо, шо послє посадкі Тімачєнкі оні забздят, - почувся чийсь винуватий голос.
- А я вот нашей маладьожі дал сігнал, что с німі можно дєлать всьо, что угодно, і за ето нічєго нє будєт, - блиснуло полум'я свічки в окулярах, - Тєпєрь еті прідуркі малолєтніє будут бєсплатно дєлать чєрновую работу.
- А зачєм ето їм? - запитав хтось у дальному кутку.
- А думают, навєрно, карьєру с намі сдєлать, - жартівливо відповіли окуляри. Ряхи гуртом зареготали.
- Да уж. У ніх і сєйчас мозгов нєт. А пусті їх во власть - просрут всьо нахєр, - донеслося з кутку.
- Колеги, давайте серйозніше, - невідомий чоловік постукав олівцем по столу, - Ми ж з вами тут прекрасно розуміємо, що головне у виборах - як рахують, і що силовики потім зроблять з протестами до того, як вони досягнуть повної сили.
- Ну относітєлько "як рахують" - тут бєспокоїться нє стоїт. Вон в моєй родіне і по 140% било у правлящєй партії, і явка по 200%. І что? Вибралі і всє довольни. А лохі поброділі по Болотной, поскулілі і разошлісь.
- Так тут, на жаль, не Росія, - зітхнув чоловік, - згадайте 2004.
Присутні сумно зітхнули. Було видно, що спогади про 2004 були ще живі і краяли їм душу.
 
- Так а почєму вибори-то послєдніє, кстаті? - не зрозумів дальній куток. Чоловік піднявся. На стіні виросла зловісна тінь від його кремезної статури.
- А потому послєдніє, - тихо сказав він таким голосом, що присутні зніяковіли, - что послє ніх ми получім всю полноту власті. І тогда оні всє - ВСЄ отвєтят і за 2004, і за тє уніженія, коториє я іспитал в своєй жізні.
 
Чоловік сів. В кімнаті було тихо. Тільки полум'я свічки весело розважалося, танцюючи та виблискуючи у зляканих очах присутніх.
 
- А тепер поговоримо по суті...