Гіркий досвід людини, яка звідала найгірше з земних нещасть, показує,
                                                               що для нас завжди знайдеться якась розрада, яку в рахунку наших бід і
                                                               благ слід віднести до графи прибутків.
                                                                (Даніель Дефо "Робінзон Крузо")
 
Мова піде про поведінку людини під час катастроф. У математиці катастрофою називається втрата системою стійкості, швидка, раптова, стрибкоподібна зміна стану системи при плавній зміні зовнішніх умов. На побутовому рівні ми звемо катастрофою стихійне лихо, техногенну аварію, соціальний вибух, війну, ба, навіть втрату роботи чи нещасливе кохання.
 
О! Кохання!.. Яким невичерпним джерелом натхнення залишається для мене електричка, в яку у вихідні пакуюся на станції Основа. На тій самій Основі, з якої волами чи кіньми відправлявся у мандри наш славетний  земляк Квітка-Основ'яненко (http://uk.wikipedia.org/wiki/Квітка-Основ'яненко_Григорій_Федорович). У мандрах  такого надивишся, що хочеш - не хочеш, а заговориш у жанрі соціально-побутової комедії.
Гойдається під спекотним сонцем віз... тю!.. вагон електрички. Погляд зупиняється на парочці навпроти. Русявий хлопчина років до тридцяти пригортає... ні, не так! До русявого хлопчини років до тридцяти ласочкою горнеться червононоса молодиця років за сорок. Уявляєте, якими дрібушечками розсипала смішечки гоголівська Солоха, коли тягнувся до неї пальцями дяк із сакральним: "А що це у Вас, дражайшая Солохо?" Ось це дрібнесеньке грудне квохкання і змусило нашорошити вуха.
- Наступного тижня поїдемо разом до моєї мами, - обіцяє своїй Солосі хлопчина.
- А що твоя мама скаже, коли побачить мене? - тривожиться молодиця. Мені зі сторони зрозуміла її тривога, хлопчині - ні.
- Що скаже? Та нічого не скаже. Не їй же з тобою жити, а мені.
Дрібушечками розсипалася втішена Солоха, кішечкою треться об плече свого обранця. Недовге мовчання. Знову заговорив хлопчина:
- Знаєш, у Древньому Римі був імператор Калігула.
Дрібненько заквохкала Солоха, пригорнулася до свого освіченого обранця. Хлопчина продовжує спогади:
- У цього імператора був улюблений кінь на кличку Порцепліус, що означало Порося. Калігула дуже любив цього коня і, щоб зробити йому приємно,  дав коню нову кличку Інцитат, що означало Швидконогий. Цей імператор привів Інцитата у Сенат і зробив його сенатором.
Знову дрібушечки сміху розсипала Солоха і пригорнулася до хлопчини. Він зазирнув їй в очі. Невідомо, що там побачив, але притис свою Солоху до себе ще міцніше, поцілував і змовк.
Це я до чого? Катастрофи бувають самі різні і люди потрапляють у катастрофічні ситуації як зі своєї волі, так і в силу найрізноманітніших обставин.

Тема катастроф зацікавила мене не в сьогоднішній електричці, але все ж порівняно недавно. Стали несподіваними власні відчуття і реакції в умовах соціального вибуху у 2004 році - емоційне піднесення, безсоння, великі сподівання, бажання суспільних змін і майже фанатичне прагнення докласти й своїх зусиль, щоб наблизити ці зміни. Суспільне повністю підпорядкувало собі індивідуальне, надовго порушивши звичний порядок життя.
Через кілька років, вже у 2010 році  майже всі симптоми мого давнього стану проявилися у колег по роботі - перемоги Януковича на виборах вони чекали з неменшими сподіваннями, ніж я колись перемоги Ющенка. Я не сміюся над їхніми розчаруваннями, хоча свого часу вони насміхалися над моїми. Я намагаюся зрозуміти, що з нами відбувається і як з цим справлятися.
У катастрофах найвиразніше проявляються механізми взаємодії суспільного і індивідуального. Необхідність збереження людини як виду підпорядковує індивідуальне суспільному.  Необхідність збереження людської особистості підпорядковує суспільне індивідуальному. І що переможе?
 
Наближення чергових виборів до Верховної Ради змушує шукати способів уникнути, ні, не виборів - депутатства коня Порцепліуса, бо саме це стане нашою черговою катастрофою зі власної волі. Що ж спонукає людей робити нерозумні вибори, абсолютно неможливі за звичайних умов?
Поведінка людини в умовах катастрофи давно стала об'єктом особливої уваги соціологів, психологів, психопатологів. Під час дії катастрофічних факторів гострі реактивні психози виникають у 20 - 25 % населення. В подальшому  психічні розлади спостерігаються  у межах від 3 до 35 % потерпілих
 
Згідно з розробками Національного інституту психічного здоров'я (США)  індивідуальні психічні реакції в катастрофах мають чотири фази: героїзм, "медовий місяць", розчарування, відновлення.
Героїчна фаза починається безпосередньо в момент катастрофи і триває від декількох годин до декількох днів. Для неї характерні альтруїзм, героїчна поведінка, викликана бажанням допомогти людям, врятуватися і вижити. Хибні допущення про можливість подолання труднощів виникають саме в цій фазі.
Фаза медового місяця наступає після катастрофи і триває від тижня до півроку. Ті, хто вижив, відчувають сильне почуття гордості за те, що змогли подолати небезпеку і вижити. В цій фазі катастрофи потерпілі сподіваються, що незабаром всі труднощі будуть подолані.
Фаза розчарування звичайно триває від двох місяців до двох років. Сильні почуття розчарування, гніву, обурення, гіркоти виникають внаслідок краху надій.
Фаза відновлення починається, коли ті, хто вижив у катастрофі, усвідомлюють, що їм необхідно вирішувати проблеми самим, тож беруть на себе відповідальність за їхнє вирішення.
 
Наше полярне суспільство двічі пройшло ці чотири фази, спершу мала місце помаранчева хода, через кілька років вслід за нами покрокували блакитні. Як же хочеться, щоб поляризоване (чи то вже й не дуже поляризоване?)  суспільство разом ступило до фази відновлення, а не вляпалося в чергову катастрофу!  
 
Розрізняють чотири типи реагування особистості на подолання критичних ситуацій:
Гедонічний - люди цього типу воліють не бачити труднощів і не сприймати негативної інформації, прагнуть підтримувати ілюзію благополуччя і заперечуватимуть зміни до останнього.
Реалістичний - приймають реальність того, що відбувається, намагаються пристосувати свої потреби і інтереси до змінених життєвих обставин. Людина повністю відкидає минуле і "починає нове життя" в новій реальності. Цьому типу властивий тривожний тип реагування - вони передбачають "страшний кінець" і докладають титанічних зусиль, щоб змінити хід подій.
Ціннісний - заперечують пасивний підхід до нових умов життя, але активність проявляють частіше у внутрішньому, ніж у зовнішньому житті. Їм властиве прагнення до саморозвитку та самопізнання , висока ступінь стійкості. Моральні принципи дозволяють людям цього типу виживати майже в будь яких життєвих умовах.
Творчий - найсильніший тип реагування властивий сильним вольовим особистостям, будь які зміни вони сприймають як благо і від екстремальних ситуацій чекають тільки виграшів і перемог.
 
Наполеон досяг своєї величі не стільки тому, що посилено вивчав стратегію, стільки дякуючи блискучому знанню людської психології.  Будучи офіцером-артилеристом під час осади Тулона, він встановив батарею на настільки висунутій вперед позиції, що здавалося, не знайти солдат для її обслуговування. Але він високо над батареєю встановив плакат з написом "Батарея безстрашних", і на ній ніколи не було недоліку в солдатах.
Мистецтво управління солдатами вкладається в формулу: зробити їх оптимістами. Якщо солдати вважають, що умови їхнього життя кепські, а керівництво нікуди не годиться, ними оволодівають песимістичні настрої і боєздатність падає. Коли ж солдати відчувають, що про них дбають, і знають, що їхні командири не допустять біди, вони настроюються оптимістично і їхня боєздатність зростає. Оптимізм підтримує боєздатність, а страх вбиває її.
 
При катастрофі важливо перевести тип реагування особистості в найбільш стійкий за цих умов - ціннісний або творчий. Особливо важливо пам'ятати про типову загрозу - виникнення паніки. Індивідуальні панічні розлади визначаються афективно-шоковими реакціями. Коли такі реакції виникають одночасно у кількох потерпілих, можливий їхній взаємовплив і вплив на оточуючих, який призводить до масових індукованих емоційних розладів, які супроводжуються "тваринним" страхом. Індуктори паніки - люди, яким властиві виразні рухи, гіпнотизуюча сила криків, впевненість у доцільності своїх дій. Стаючи лідерами натовпу за надзвичайних обставин, вони здатні створити загальний безлад, швидко паралізують цілі колективи, позбавляючи людей здатності до взаємодопомоги і доцільної поведінки. Епіцентром розвитку масової паніки звичайно стають істеричні особистості з високою здатністю до навіювання., егоїстичні і самозакохані.
 
Політтехнологи, яких запрошують працювати у виборчі штаби багатих політичних партій, володіють методами штучного створення у суспільстві відчуття катастрофи. Коли люди втрачають здатність до критичного сприйняття дійсності і починають панікувати, як чорт з коробочки, з'являється рятувальник, і вони йдуть за ним до наміченої для них мети.
 
Чи можна цьому протидіяти? Психологи підказують, що в різних катастрофічних ситуаціях запобігає виникненню паніки завчасна підготовка людей до дії в критичних ситуаціях, правдива і повна інформація на всіх етапах розвитку надзвичайної ситуації, спеціальна підготовка лідерів, здатних у критичний момент очолити розгублених людей, направити їхні дії на самопорятунок і порятунок інших потерпілих.
 
Про Солоху, здається, всі зрозуміли. Запитаєте, до чого тут загибель вітрильника "Памір"? Коли вітрильник йшов на всіх парусах з незадраєними ілюмінаторами і знятими з петель свіжопофарбованими дверима назустріч згубному шторму, другий помічник капітана відправив телеграму "У мене все прекрасно". Через три години качка не дозволила йому вдягнутися, а через 24 години він разом з вітрильником лежав на морькому дні. http://scubascuta.com/parusnik-pamir-effekt-domino/