А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати.
 
Т. Шевченко
 

 

     Факт який важко заперечити… Нація - без духовних лідерів – сирота.
Тому кращих Українців знищували навіть не десятками літ, а сторіччами поспіль.
Петлюра, Коновалець, Бандера, Шухевич, Івасюк, Стус, Алла Горська, В'ячеслав Чорновіл, Василь Симоненко, Лесь Курбас, Микола Куліш і ще мільйони знищені Голодомором та Гулагом. І це тільки за останнє сторіччя.
     Народ який не знає своєї Історії - приречений бути рабом, бо не здатен самотужки оцінювати сучасне сьогодення і планувати майбутнє.  
     Тим паче раб той народ, який не хоче знати свою історію.
 
     2000 рік ЛЬВІВ
Травень 2000 року – це час після обрання Президента України, подальша політика якого, як він обіцяв, мала опиратися на засади національної ідеї та стабілізації політичного життя. Галичина в другому турі одноголосно проголосувала за Кучму, визначившись цим проти компартійного лідера Симоненка, відвертого ворога української нації. ...
http://portal.lviv.ua/digest/2005/05/30/141212.html
     Існує така думка, що тоді українофобськими силами був задіяний жорстокий тест, який мав на меті виявити, як зреагують галичани на вбивство відомого композитора, щоб таким чином проаналізувати рівень національної відпорности (свого часу саме з такою метою було здійснене вбивство композитора Володимира Івасюка), та щоб дестабілізувати ситуацію в Україні, зокрема, в Західній Україні. Підтверджує це свідомо запущена «мулька» в російській пресі, що начебто українські націоналісти вбили «русскоязичного композітора».
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=TLMDHTykDS8#!
     Насправді Ігор Білозір трагічно загинув від побиття молодиків з кастетами, які не простили йому що він гаряче любив українську мову і пісню.
     Відомо навіть, що того трагічного вечора за столиком у “Цісарській каві” Ігор Білозір з друзями співали його найпершу пісню “Перший сніг”
     20 днів пролежав він у одній із львівських лікарень.
28 травня 2000 року серце одного з найталановитіших композиторів України всіх часів зупинилося….
 
     …Перебіг подій, що сталися 8 травня 2000 року, напрочуд прозорий, адже як контррозвідник, Воронов (вбивця композитора Ігора Білозіра) прекрасно знав, як зреагують львів'яни-українці на грубий оклик «Прєкратитє пєть!». І тому послав до столика, де сидів з гостями Ігор Білозір свого російськомовного дружка – Калініна. Реакція на шовіністичне зухвальство була цілком закономірна, як на представників нації, яка десятиліттями перебувала в засиллі русифікації, що, до речі, продовжується й досі, тому не дивно, що запротестував пан Гнатовський…
Але Ігор Білозір сидів спокійно...
     …І тоді Д.Воронов підходить до столика і б'є Білозіра в обличчя.
Завжди стриманий, вихований, сповнений внутрішньої гідности, Ігор Білозір відповів по християнськи: що він прощає нападникові, і сказав це Ігор Білозір голосно.
     Але... злочинець або має завдання вчинити злочин, або заздалегідь запланував його.  Інакше трудно пояснити, чому вдруге Воронов та Калінін штовхають композитора при виході з майданчика.  Ігор Білозір падає.  Якщо в задумі було б просто побити Ігоря Білозіра, щоб «проучіть націоналістов», то цього було предостатньо. Однак Воронов і Калінін йдуть вслід за Білозіром і Гнатовським, переганяють їх і виходять назустріч біля будинку прокуратури. І на цей раз стається третя і кривава сутичка. Це явно холоднокровно сплановане вбивство. І ні в першому, ні в другому випадку Ігор Білозір не робив жодної спроби відповісти ударом на удар, але смертельні удари було нанесено саме йому...
     Вкотре вбито митця, носія української культури, творця української пісні.
«Якщо так, то скоро взагалі українцям стане небезпечно жити вже навіть у Львові!» – так коментував цей випадок поет Богдан Стельмах, автор текстів до багатьох пісень Білозора.
"Адже ми всі винні в його смерті. Не лише тому, що мирно спали тої фатальної ночі, коли мордували нашу Пісню, нашу Душу, наше Сумління. Але й тому, що ми всі дозволяємо щодня нищити українську мову, книгу, культуру, пресу, пісню."
    Ігоря Білозіра вбито за пісню, за мову, за любов до батьківщини.
Сьогодні коїться ще більший злочин – вбивається сама мова - щоб українцю ніщо не заважало любити великий и могучий язык...