Звичайно, шанс залишається .. Аби вистачило історичного часу.
 
До речі, наш Дурдом слід було б перевизначити. Справжніми пацієнтами тут постають персональці (санітари, лікарі і заввіди) .. Кого не візьміть (окрім мене, звичайно ) той і є готовий пацієнт. А політикум з його життям то є лише сюжет цього серіалу. Не дарма наші кішечки і цуцики все частіше відкидають політиків як обсмоктану кістку і встрямляють пазурки і зубці в пахтятчі масли того чи іншого дурдомного персональця. (Ох, аж слина покотилася ..)
 
То ж, пані і панове ненормальні, подражню вас "народом".
 
Отже, український народ, держава, нація. Такою є тема моєї дражнілки ..
 
У останньому моєму імхо (чомусь я, незабобонний, не назвав його есей №13) в одному з останніх коментів, до якого доповзло з десяток живих, я пояснив відомому мисливцю-націоналісту-непману чому саме між Тимошенко і українською громадою не склалося достатньої консолідації. Простіше кажучи, чому українці віддали Юлю на довічне катування злодію і при тому не зімліли від ганьби.
 
Моя спонтанна евристична думка була нескладною і короткою і полягала у наступному.
Переважаючою рисою української ментальності є любов і повага до природи, а переважаючим принципом житя є дотримання природних ритмів. Тому і на християнство тут часто дивляться як на жидівську релігію, а якщо і сповідують вчення Христа, то з виразним поганським присмаком.
 
Зважаючи на таку природницьку ментальність можна зрозуміти чому українці не  намагаються усунути чужинців-регіоналів. Тому не намагаються, що сприймають їх як щось невідворотнє, тобто так, як вони сприймають природні катаклізми, пори року, повінь і т.п.
 
Юля, навпаки, сприймала і виголошувала прихід до влади донбаської еліти як дещо неприродне для цяці України. Ось і маємо когнітивний дисонанс .. І як результат - влада у донецьких, Юля у в'язниці, а народ налягає на пиво і морозиво, щоб більш-менш у комфорті перебути цю природну ката клізьму.
 
Чому для українців панування донецьких є природним явищем, а для Юлі воно є неприродним?
 
Чому-чому .. Можна сказати - так сталося від початку існування українського народу, що він завжди пристосовувався до більш сильних .. Чомусь так ставалося, що навкруги завжди знаходилися більш сильні .. Або інакше - знаходилися такі сусіди, яким (чомусь?) було більш потрібним (чи необхіднішим?)  ставати нацією .. Яким важливо було (чи важливіше) ставати самостійним гравцем.
 
А Юля не пристосуванець. Вона - гравець. Вона розуміє - якщо б українці встали і пішли , то донецькі втікли б. Тому для Юлі поразка українців виглядала неприродною. Але це уявлення про неприродність було Юліною ілюзією. За дотримання ілюзії вона і карається ..
 
Чи є такі обставини, які підняли б українців до рівня світових гравців? Які  замістили б в суспільній свідомості уявлення про себе як про народ-пристосуванець на уявлення про себе як про народ-націю?