Працюючі над нещодавньою темою «Хунвійбіни», я отримав додаткову інформацію, яка додає контрастності моїм же спостереженням за сьогоденною світовою історією.
Додавши декілька фактів із минулого і спираючись на безперечний закон природи, я хочу поділитися своїм передчуттям...
***
Як би цинічно це не звучало, але війна, часто, в історії людства являлася незамінним каталізатором прогресу, механізмом врівноваження суспільних перекосів, регулятором перенаселення, засобом вирішення продовольчої проблеми, методом енергетичної розрядки напруженого суспільства.
Перша світова війна 1914 року дала людству поштовх у хімічній промисловості, з’явилися нові види легких озброєннь, важкої техніки. Війна також намагалася вирішити проблему народного невдоволення всередині Російської імперії. Намагалася, але не вирішила, і корона впала.
Польща тоді отримала омріяну незалежність і цілих двадцять років, по 1939 рік насолоджувалась і гонорилась своїм правом. Та не всім так щастило!
Лютнева Революція, а потім Жовтневі події і громадянська війна, з подальшим голодом, мордовськими таборами та Бєломорканалами лягли тяжким тягарем на плечі Совітських людей. Проффесіонали ножа і топора керували ріками і висушували болота, вирубували ліси і запруджували нові моря.
Страшний злочин, і безглуздя, на державному рівні... але якось вижили. Якось ще й дітей народили і виховали. Алеж як виявилося - на нове знищення.
Настав 1939 рік, а за ним, для нашого народу ще й 1941. Але, я не про війну та її жахи.
У другу світову війну Радянський союз увійшов з конницею Будьоного, а вийшов з неї з майже готовою ядерною зброєю. Це дуже дорого коштувало громадянам, але війна прискорила розвиток військової і космічної галузі, літакобудування, дотичних до цього виробництв. Для цього потрібні були і нові енергоносії, і сплави металів, і електроніка, і телескопи і радіолокація, і далі, і далі, аж до монтажних інструментів і харчів у тюбиках.
Але і країни по іншу сторону кордону теж задніх не пасли! Виникла неабияка конкуренція, і все це набрало таких обертів, що в решті решт знадобилося не одне десятиліття зусилль політиків, щоб загальмувати цей процес.
Називається він, як ми пам’ятаємо «холодна війна»
Після другої світової війни всім країнам прийшлося відновлювати свої матеріальні і людські ресурси. Із західних країн – найтяжче було самій Німеччині.
Несучи на собі тавро фашистів, загарбників, вбивць і покидьків вони відбудовували свої вщент зруйновані домівки, загоювали свої душевні і фізичні рани, відроджували в собі віру в якесь майбуття.
Уявіть, вщент зруйноване все...
Заводи, шпиталі, домівки, вся інфраструктура. Народ розділений навпіл стіною, яка пройшлася по родинам, батькам і дітям. Спустошені міста, все мало-мальськи цінне вивезено по контрибуції... Але ця знищена країна відродилася, і стала знов наймогутнішою державою Європи.
Що дало їм такий поштовх, такі сили?
Для прикладу - Україна за 20 років незалежного існування зкотилася до рівня
сировинного придатку. Без війни, без посуху, або інших катаклізмів.
І от Європа сьогодні. Та ж Німеччина... Вона знову відчуває занепад, але тепер у відтворювальних силах. Нестача молоді, трудової зміни, змусила її шукати свіжої, молодої крові десь інде. Приваблива соціальна політика зробила свою справу, мабуть сотні тисяч іноземців наповнили країну, та не так сталось як гадалось.
Новоспечені «німці» вже не відчувають себе прохачами, а вимагають всіх соціальних і громадянських прав. Вони не біжуть стрімголов на біржу праці, не шукають аби яку роботу.
Потрапивши в забезпечене суспільство, вони підсідають на соціалку, і не тільки не йдуть забезпечувати європейцям європейську пенсію, але навпаки живуть за рахунок, наприклад, допомоги при народженні дітей, інших пільг, та ще й часом демонструють свою агресивність.
Європа тепер чухає потилицю: що робити з цими неасимілюючимися іммігрантами?
Тобто розчарування європейців зрозуміти можна. Вони очикували собі покращення життя назавжди, а отримали лише на вчора, і з великим довіском проблем на сьогодні і завтра.
Зараз у цілому світі зависла якась напруга, як затишшя перед бурею.
На сході від нас, тобто Росія і далі, теж відчувається перенапруження, хоча воно не видається таким вже очевидним тут, у нас в Україні. Хіба що протести російської опозиції.
Скрізь відчувається невдоволення. Кругом, крім недорозвинутих країн - перенаселення старіючих споживачів, нестача якісного харчування, єнергетична дорожнеча, нестача рабсили, занепад і угроблення екології, та інше.
В Китаї, вже традиційно загальне перенаселення.
У великих містах і розвинених регіонах в КНР застосовується політика «одна сім'я - одна дитина». У 19 провінціях щодо сільського населення проводиться політика 1,5 дитини: тобто, якщо у сімейної пари першою народилася дівчинка, то вони мають право на другу дитину», але якщо першим народився син, то право на другу дитину сім'я втрачає. У більш відсталих і окраїнних регіонах селяни володіють правом на двох дітей, незалежно від того, хто народився першим. Це через ту причину, що для них зовсім не передбачена пенсія. А один годувальник не може втримати і себе, і батьків.
Такі закони відбиваються на психології суспільства, життя людини втрачає свою вартість.
Особливо в КНР на побутовому рівні чомусь не шануються дівчатка. Та й держава рахує дівчинку за половину дитини.
Тут певно корні в національній традиції. Але...
Нещодавно інтернет облетіло відео, яке я пропоную подивитися лютям з міцними нервами.
Далі, кого цікавить проблема перенаселення КНР пропоную продивитися невеликий матеріал.
Ця ж моя замітка дещо про інше.
Останнім часом в Китаї стали активно пропагувати російську мову. Державні інституції влаштовують конкурси російської пісні, і народ сприймає і народу це подобається.
Цікаво тільки чого цими піснями так переймаються китайські керівники?
Зауважте! Я зовсім не проти дружби, але і на питання маю право.
Зараз саме місце заспівати мантру «МИРУ-МИР!!!»
Але мені згадуються слова із Євангелія:
«Ибо когда будут говорить: «мир и безопасность», тогда внезапно постигнет их пагуба»1 Фессалоникийцам 5:3
До 1914 року війни носили локальний характер, переміщуючись з одного кінця Європи до іншого. Двадцяте століття принесло дві світові війни: 1914-1918 і 1939-1945 років.
І якщо в першій з них брало участь 33 країни, то в другій вже 72.
Жертвами Першої світової війни стали більше 10 мільйонів чоловік, Другої - більше 50 мільйонів.
За статистикою, у Другій світовій війні загинуло більше людей, ніж за всі 902 війни і 1615 військових конфліктів, відомих в історії, включаючи і Першу світову.
А тепер уявіть собі скільки держав зараз мають ядерну зброю.
З них тільки одиниці можна рахувати "умовно врівноваженими"
Такі країни як Північна корея, Китай, Іран, Ізраіль запросто можуть не зважити на світову загрозу, І застосувати ядерну зброю в якомусь може і локальному конфлікті.
І тоді майже все одно хто ти по паспорту, і де живеш. Нема різниці і хто розпочне перший.
Амаргеддон - штука глобальна.
Звісно, воно і читати, і писати про приємне – приємніше.
Але, вибачте, в мене існує питання.
Я десь чув про закон маятника. Нібито існує навіть його математична формула.
Цей універсальний закон ми часто спостерігаємо в особистому, і суспільному, та й глобальному житті світу.
Та от хоч би гойдалки з політичною ситуацією в україні після 2004 року. Нема потреби пояснювати. Цей закон не тільки фізичний, він діє і в інших проявах, наприклад в соціальній і політичній сферах. І чим більша інерція поступального руху, тим більший відкат можна спостерігати згодом.
Я майже фізично відчуваю як його важкий рух добігає кінця, як він сповільнюється, зависає, і в якийсь момент починає свій зворотній шлях, змітаючи, зминаючи розтрощуючи на ньому нещодавно збудовані, і тільки но пристосовані для життя людей країни, міста, житла, та і самих жителів цієї незатишної планети..
Фантасмагорія?
