КЛЕПАВ КОСУ
Довгенько клепав. Години зо дві. Ще від батька-діда не клепана. Лежала собі у коморі. Багато чого лежить у нас. Батько каже що трофейщики у 45-му тільки по верху зібрали 9 гвинтівок. Та румунська, та угорська, та австрійська. Трьохлінйок штук шість. Питаюсь "А що не по верху..." Відповідь – "Ще не час"...
Отож надибав полотно. Чудова "дев"ятка". Як на мій зріст. Косовище зробив ясеневе. З стовбура. Не з дошки. От руця тільки стала "як заклепана". Нарешті взнав цей вираз і на що він тягне. Тягнув залізо на 3-4 мм. Враження – не передати. Коли бачиш як повзе-вирівнюється під молотком сталюка. Поволі-поволі. Склепується на клепачці до стану бритви. Згадав дівчинку-литовку Расу. "Огоньок" про неї писав. Ще за часів Коротича. Відмахнув їй батько ступні на сінокосі. Врятували.
А от деяких і не хтілося-б. Махнув-би ото косою. Тай далі і не думав би.
Несторе. Івановичу. Ти де? Що скажеш-можеш? Помер та замурований в стіні Пер-Лашезу? Не бреши. Хєр тебе замуруєш. Хіба не ти казав-переказував "козак, не той що переміг, а той що викрутився"?  Ото батьку і крутися. Нащадки-бо чекають.
Взяли ото Крим. Сплюнув твій начштабу через цигарку тай пішов під фрунзевський кулемет. А, давні діла.
Зрада. Навколо. Лева Заковський. Начальник твоєї контррозвідки. Поет-юморист "" Вся Одесса от Леви смеялась".
А от я тобі, батьку, на  віщо?  Езотеріка скажеш? Тай тиж і гукнув?  Ну навіщо я тобі? Саме зараз...
І от хочеться , і хочеться...
І в зуби комусь зацідити, а після цього, дати комусь життя...