для старых юзеров
помнить
uk [ru]

Периметр


Периметр
Нове місце виявились просто чудовим, гарна зелена поляна на окраїні соснового лісу, розбили палатки, облаштували курілку, літній імпровізований кінотеатр, фільм показували один і той самий, проте новий і без ідеології, чесно кажучи на безриб"ї він не набридав, там грали хороші актори й звучали добрі пісні - Сезон чудес називався, танцював у фільмі молодесенький Борічка Моїсєєв.
 
Задачі були прості - захоронювати використане обмундирування і техніку, це по первах, потім почали будувати, вірніше огороджувати 30-кіломотрову зону колючим дротом, ми облаштовували район поблизу Дитяток, взагалі той період певний час пригадувався в основному з приємністю - 10 днів відносної волі, без муштри і без особливих дідівських наїздів, одним словом рай для зольдата який прослужив менше пів-року, це вже значно пізніше слово Чорнобиль набувало більш зловіщого звучання, стало ніби нагадуванням про бренність буття, та про міни сповільненої дії що кожен ліквідатор носить в собі.
 
Коли повернулись до Києва, партія виявила про нас турботу, в офіцерській общазі чи то готелі (вже точно й не пам"ятаю призначення) що знаходились при частині був облаштований такий собі реабілітаційний центр, якогось лікування там не проводилось, просто давали відпочити та годували яблуками, але чи то нас виявилось надто багато а яблук мало, чи то щоб не розслабляли булки все це діло швиденько згорнули, я поїсти на шару яблучок не встиг.
 
Яка все ж гарна Андріївська церква, особливо ефектно вона виглядає якщо дивитись на неї з Подолу, надто з нашого полкового плацу, коли вже ніби й не ніч, але ще й не ранок (є така пора доби), все лише збирається прокидатись, виходиш на ранкову зарадку й на бігу милуєшся Андріївською - вона ніби парить в предранішньому небі, це враження підсилюють прожектори які знизу її підсвічують...
 
Йдемо строєм через плац до їдальні, аж тут вигулькує полковий замполіт, крупний такий чолов"яга, йому не сподобалась наша хода, якось ми мабуть не бадьоро йшли, от він і почав щось там кричати, тіпа суки мало вам, поїдите нах в чорнобиль ще раз, і якось це так звучало не по партєйному, якось так зловіще, що аж вороння здійнялося й почало кружляти над плацом...
 
Поїхали, не пройшло й пів-року, а що, ми там уже все знаємо, чом би й ні...
 
Жили в покинутому людьми селі з поетичною назвою Розсоха, умови були значно кращі ніж на весні, не в палатках, а общазі з якої зробили казарму, задачі були майже ті ж самі, тільки зону вже не будували, а охороняли те що самі ж і збудували, 2 доби на периметрі, 2 доби в Розсохі, і так всі 40 днів, новий 1987 рік зустрічав в караулі на периметрі.
 
Вобчєм таким от я бачив Чорнобиль, звичайні будні, реактор грудью, як казав наш замполіт, не закривав, скільки хапнув не знаю, видали нам всім однакові посвідчення, в яких записано по 9.5 рентгена, ну щоб мабуть не 10, знаєте як зараз в промо - купуйте за 99.99 грн.,  це ж не 100, та й ті 9.5 виставлялись на глазок, та й то тільки за перший весняний заїзд, осінньо-зимовий заїзд якось пройшов не заміченим.
 
А командир нашого батальону підполковник Соловйов був  приколіст, приколовся над командирами рот, сказав що з собою треба взяти мішки для збору радіоактивного пилу, так бігали шукалиsmile3
© Святиє суслікі! [26.04.2012] | Просмотров: 2184

2 3 4 5
 Рейтинг: 47.9/33

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook