Ви не читали його книг, та прізвище усім відоме.
Він генієм зробитись встиг, поки народ реве та стогне.
Його рукописи живуть у бородатих анекдотах. Ахметова і Чехов звуть його Проффесором достоту.
Він – реформатор усього (що не реформа – авантюра). Ми любимо за те його, що не чіпав літературу!
Попавсь би нам дурний пахан – почав би вчити нас читати:
– Знай Беспощадного, пацан!
– Франка й Шевченка забувай ти!
Цей не нав’язує свій смак, хоча й прибріхує розкуто з неситим бісиком в очах: де б, що б красиво «умикнути»?
Хоч він Феміду згвалтував, ще феня – не державна мова.
Хоч Межигір’я, сука, вкрав – митцям залишив дієслово.
Йому рукописи несуть, автограф ставить він слухняно... Сам чи не сам писав – не суть: словесність не чіпає, й славно!
Хоч неписьменний государ, а літераторів не гонить.
Цим заслужив він гонорар.
Усі шістнадцять міліонів.
|
