Хочеться щось написати,  бо зараза писанини вже повністтю захопила все іство. Хочеться, ну просто хочеться...
 
Пятниця, 13 - те.
Про що можно написати в такий день ? А це ще і страстна пятниця. Думаєте то є збіг дат та подій ?
 
Написати про те, як людство і окремі людішки вже дві тисячі років вірять, зраджують, грішать та розпинають ?,  а Бог все їм прощає та прощає, і не перестає любити своє творіння. Тут я не релігійний фахівець, про що можу написати ?,  хіба що одне своє спостереження :
 
- " Привіт !
- Здоровеньки  були !
-  А ти що до кошика цього разу будеш класти коли до церкви треба буде йти на пасху ?
-  Та я завжди - крашенки, сало, ковбаса, шинка, хрін треба незабути. Того року забув хрін покласти, так прийшлось їсти не освячений. А тепер нарешті вже батюшка дозволив і пляшечку офіційно покласти. Треба обов'язково покласти плящинку горілки, щоб потім  всі гріхи замити. Я і раніше весь час пляшинку на дні кошика ховав, але тепер можно і не ховати... Ну ніби-то і все !
- А пасочку ?
- Точно! Про паску забув. Треба зараз буде побігти десь подешевше купити.
- Ну тоді бувай. В неділю приходь до мене, відсвяткуємо !"
 
  Прийшла весна. Разом з зниклим снігом зникло і  дорожне покриття. Це всі помічають та навіть вже звикли. І якщо ці зникнення очевидні та відчутні одразу як пішоходам, так і автовласникам, то ще одне зникнення не таке відчутне та помітне сталось.
Що саме ? , спитаєте Ви ?
Зникає віра та надія в наших сердцях та душах - відповім я вам.
Поступово, потрошки, майже для когось не помітно, але всеж зникає в наших тілах те, що нас робило і робить людьми, українцями. Безповоротно зникає.
 
Думаєте що це у мене весняне загострення пісімізьму ?  Може і так. Але багаторічне спостереження та аналітичні здібності роблять свою справу. На теренах України насєлєніє постійно та незворотньо деградує. І нема та не передбачається процесів по відновленню того, що протягом 70 років влади рад "каленим железом" випалювалось в душах українців. Фізичне та духовне нищення українців було таким масштабним та потужним, що відновитись ми тепер не в силі. Більшість тепер совкової ментальності. Це не песимізм, це констатація.
 
Так, слова -  Україна, українці поки ще не зникнуть. Люди, які проживають на теренах України будуть п ристосовуватись до реалій життя та покращення, ще називаючи по звичці себе українцями. Мова українська, та що є душею нації потихеньку відсовується, витісняється та зникає. На сході цей процес вже завершенний. Захід ще трохи опирається, але  в основному тільки  в селах. Міста вже давно русифіковані. І ментально, і фізично.
 
  Прийша весна. Все насєлєніє території  до осени поглинула "бараболя та россада" на своїх  приватних дачах та городах, тих, що завжди "з краю".
Пятниця, 13-те. Чорна пятниця назавжди.