Министерство по делам ветеранов США
 
Дата создания 21 июля 1930 (в составе Кабинета США - с 15 марта 1989)
Число сотрудников 278 565 (2008)
Годовой бюджет $87,6 млрд (2009)
Министерство по делам ветеранов США (англ. United States Department of Veterans Affairs, VA) — исполнительный департамент правительства США. Это второе по величине федеральное министерство после министерства обороны США с численностью персонала около 280 тысяч человек. В компетенцию министерства входит оформление ипотечных кредитов, страхование жизни, назначение пенсий, пособий и льгот (включая случаи выплаты при потере трудоспособности, потере кормильца, медицинские льготы и выплаты на погребение)[1] для ветеранов вооруженных сил США и членов их семей.
 
Все своє життя я знав, що ветеранами збройних сил опікуються. Про це свідчать релізи Уряду, його постанови і їхні проекти. А, я, беззастережно звик/ призвичений довіряти верховному командуванню, як «Бойовому статуту» або «Статуту караульної служби».
Як у останньому: «Услишав лай караульной собаки, часовой смєло дєйствуєт ножом».
 
Саме задля їхньої підтримки «афганці» намагалися «поспілкуватися з «виразниками» волі народу безпосередньо.
 
Не стану переобтяжувати колег цифірью: відсотком «служивих» до кількості населення країни у нас і у них. Кількості вдов і дружин, які втратили своїх синів і чоловіків. Це – неосяжне поле.
 
Мене вразили, навіть не обсяги бюджету цього закордонного міністерства, а кількість чиновників, які винні опікуватися ветеранами.
 
Я, ні в якому разі не провокую до збільшення чисельності бюрократів, які б мали змогу отримувати від інвалідів та вдів свою «частку».
 
Чому «м*ясо» - солдати, примушені, і їхні сім*ї, позбавлені всього? Так заповідав Великий Сталін. Так заповідав його прихвостень – командувач ВПС у 27 років генерал-лейтенант, який пролобіював постанову про навчання пілотів за програмою «зліт-посадка» і присвоєння їм не офіцерських звань? Щоб не платити сім*ям загиблих.
 
Суто, я до чого. В нас, майже всі, або служили, або мали дотичність. Як, скажімо, … не стану називати тих, хто вміє користуватися гладкостволом.
 
Країна,  у якій кожен дорослий тримав у руках зброю, безліч була професійно задіяна, значна частина брала участь у бойових діях, - потенційно небезпечна. Вона, країна, може бути, стараннями різними,  ввергнута у громадянський конфлікт.
 
Мені тут кажуть, що, майже у кожній країні є внутрішні протиріччя. Але забувають про те, що я на балконі зберігаю пляшку ацетону, каністру бензину, банку фарби на вогненебезпечному розчинувачі…
До того часу, як мій добропорядний сусіда не кине сірника.
 
Я всім вам готовий показати хроніку міжетнічних конфліктів зі спаленими і зґвалтованими. Аби не заперечували «шкільні старости».