Сама назва, "Дурдом", передбачає сміх, передбачає сатирично-гротесковий напрямок в усіх розділах. В будь-якому разі, в мене  склалося таке враження, коли я перший раз почув цю назву. Саме тому я тут зареєструвався, ну і ковиряю потихеньку, як можу. Намагаюся з гумором. Тому що, я не уявляю себе без гумору, а гумор, без мене. Звісно не все виходить, бувають і ляпи. Але, якби нічого не робив би, то не було би а ні ляпів, а ні вдалих робіт. Тому, мабуть, краще щось робити, радіти якщо щось вийшло, і не сумувати стосовно творчих артефактів.
 
Але, останнім часом щось не тягне сміятися. В своєму інтерв'ю Шрайк сказав, що "Влада не сильна, а смішна". Я би сказав не так. Влада не сильна, влада страшна. Не силою, ні. Вона страшна своїм оскалом. Оскалом скаженого пса, з іклів яких капає отруйна слина. І ця псина заражає всіх, хто не захищається, хто не дає опір, хто принизливо простягає свою руку, щоб ця тварина вчепилася в неї, тим самим все далі і далі росповсюджуючи синдром страху, синдром залежності, синдром холуя та пристосуванця.
 
Тому, останнім часом, мені дуже важко даються роботи, які відповідають назві сайту, його духу. Все більше, я концентруюся на такому ось напрямку -
 

Як бачите, смішного тут мало. Але це дійсність. Терорист, який взяв у заручники жінку. Але, та паралель, яка явно прослідковується стосовно Януковича, якій взяв у заручниці Юлію Тимошенко, набагато ширша. Він взяв у заручникі всю країну. Він шантажує пенсионерів невиплатами пенсій, якщо вони не проголосують за його банду. Він знущається з чорнобильців та афганців, які втратили своє здоров'я, виконуючи обов'язкі, що взяли на себе перед державою. Він обкрадає немовлят, скасувавши одноразову виплату при народженні. Він доводить все суспільство до скотского стану, перетворює людей в жебраків та злиднів.
 
Раніше люди боялися заходити в темні підворотні, де їх могли пограбувати, та вбити. Зараз ці підворотні перетворилися в суди, в міліцію, в прокуратуту, в податкову. І там сидять вже не судді, не міліціонери, не прокурори, а ті, хто раніше чекав свої жертви в темних підворотнях. І, неймовірно, на грані абсурду та божевілля, тепер ті жертви самі до них приходять!!! І ці грабіжникі, знімають з тих жертв шапки, калічать, вбивають, вже в роскішних кабінетах, сидячи на м'яких канапах, попиваючи каву.
 
Не знаю, бачите Ви, чи ні, але вже два роки йде війна. Війна по законах криміналу. Війна вночи, війна прихована та завуальована. Кримінал звик до таких правіл, це їхне життя. Але не наше. Мабуть тому, ми досі не можемо второпати, як боротися з таким жахом.
 
В свій час, Черчиль сказав таке - "Ніколи не здавайтеся - ніколи, ніколи, ніколи, ніколи, ні у великому, ні в малому, ані у великому, ні в дрібному, ніколи не здавайтеся, якщо це не суперечить честі і здоровому глузду. Ніколи не піддавайтеся силі, ніколи не піддавайтеся очевидно перевершуючій мощі вашого противника"
В продовження, ще одна фраза Черчиля - "Диктатори їздять верхи на тиграх, боячись з них злізти. А тигри тим часом починають відчувати голод".
 
Я вже давно відчуваю голод. Маю надію, що і всі решта невдовзі зголодніють.
 
А поки це не сталося, то, шановне ДДшне товариство, не пинайте мене дуже сильно, якщо в мене буде більше з'являтися таких робіт, як ця мішень. Самі бачите, не від гарного життя подібні теми лізуть в голову. І я впевнений, що цю чорну смугу в житті нашої української родини, ми подолаємо. І мій основополагаючий настрій цілком відповідає, знов таки, наступному вислову Черчиля - "Я - оптиміст. Не бачу особливої ​​користі бути чимось ще".