Часто прихильники двомовності та Росіяни люблять розповідати, що двомовність це по Європейськи. А так як Україна європейська країна то має затвердити другу державну. Ну що ж подивимось, як насправді з цим у Європі.
 
У Європі 43 держави, з них багатомовність лишу у 6.
 
В цих країнах живе 42 млн. загалом у Європі живе 830 млн., тобто в двомовних країнах живе близько 5ти відсотків.
 
Розглянемо кожну країну детальніше:
 
1) Бельгія - нідерландська та французька.
 
2) Швейцарія - німецька, італьянська, французька.
 
3) Боснія і Герцоговина - боснійська, хорватська, сербська.
 
4) Ірландія -ірландська, англійська.
 
5) Фінляндія - фінська, шведська.
 
6) Білорусія - білоруська, російська.
 
Як бачимо у перших двох взагалі немає національних мов, до речі у Бельгії є значні проблеми з сепаратизмом, при чому сепаратизм за мовним поділом.
 
Боснія це взагалі окремий випадок, там така ситуація склалася через багатовіковий конфлікт і змішування різних культур. До того ж Боснійці не становлять більшості населення (лише 40%)
 
Фінляндія взяла мову колишньої метрополії Швеції. З одного боку це було зроблено на противагу російській мові(закон про мови прийнято у 1922 році), а з іншого Швеція має майже такі ж розміри і населення як Фінляндія. І шведськомовних було не більше 6%. Швеція не становила загрози і давно вже не мала до фінів територіальних претензій. Крім того швецька мова вивчається набагато менше ніж фінська. І можна зробити висновок, що з часом швецька мова може втратити свій особливий статус.
 
Для нас є найбільш цікавими приклади двох інших країн Ірландії і Білорусі, у нас дуже схожа з ними історія. Ірландія як і Білорусь були під владою імперій, які впроваджували свою культуру і коли ці країни стали незалежними, в них були дуже поширені мови колишніх окупантів. Проте обидві країни вирішили впровадити у себе мови метрополій.
 
І Білорусь і Ірландія знаходяться поряд з колишніми метрополіями. І Росія і Британія переважають свої колишні колонії за населенням в десятки разів. І мають на них великий культурний вплив. Тож наприклад у Ірландії домінуючою мовою й досі залишається англійська, частка ірландомовних лише 40%.
 
Приклад Білорусі ще гірший, білоруська мова фактично вимирає, адже мало використовується в офіційних заходах, документах і освіті. В Білорусії вже майже немає білоруськомовних міст. Якщо ситуація так піде й надалі і влада не почне активне відродження білоруської мови, то ще за нашого життя ця мова перетвориться на мертву.
 
Білоруський приклад,це застереження Україні. І наочна демонстрація наслідків російської як другої державної. Про це чомусь русофіли не дуже люблять говорити.
 

Доречі забув ще про Люксембург та Ватикан ще 450 тисяч на додачу.
Але це не зовсім той тип країн з якими треба порівнювати Україну.