Задумайтеся! Чому у чехів, поляків, прибалтів, грузинів,  вийшло збудувати нову країну, а у нас, якось нічого не виходить? І це при тому, що багатства більшості з цих країн, навіть укупі не досягають багатств України.
Як у квартеті Крилова, у нас міняються виконавці, потім рокируються посадами, а музики як не було, так і нема...
      Чому Саакашвілі має один результат своєї діяльністі, а Ющенко – зовсім інший.
Вони ж такі були друзі, а результати такі різні.
Мені здається, що я знайшов відповідь на це питання...
      Справа в тому, що Грузини не люблять гречку.
А ще вони мабуть ні в гріш не ставлять гривні.
      Поїдьте у грузію і запропонуйте їм гречку ! Хай вони оберуть собі президентом якого небуть кривавого урку. Дайте їм по сто гривень, і повезіть на їхній майдан у Тбілісі, де їх батьків у 1989 році московицький спецназ порубав саперними лопатками. І скажіть їм за кого вони повинні майданити.
Чи потерплять ці люди таке до них ставлення? Уявіть що вони зроблять за таку образу!
Ми ж кожен день стикаємся з згвалтуванням нашої совісті. Вона вже вся покрилася рубцями і нічого не відчуває. А її все гвалтують.
      Коли в громадському транспорті чи на вулиці ми зустрічаємо несправедливість до когось із слабших, хай то буде пенсіонер, чи підліток, ми відвертаємо погляд, бо що нам до того діда? Він же такий самий як і ми, і так само ніколи б не вступився за правду. То і отримує своє. Коли інваліда- візочника у Тернополі на ушануванні Кобзаря викидали з візочка, то присутніх було кілька десятків, Цей натовп міг б пошматувать гвалтівників на клапті!!! Натомість, ніхто навіть не обурився.
                                   ***  
Я хочу розповісти Вам про людську чуйність і допомогу...                                    
У мене в житті було декілька випадків, які закарбувалися в пам'яті на довгі роки. Один з них, сьогодні, до вашої уваги...
                                   ***
Ось я в дитинстві, мені десь 10 років. Батьки мене послали на базар за якимось дріб'язком.
Я, радісний, бо маю надію з цих грошей виторгувати собі здачу, і вона буде моя, поїхав міським трамваєм за покупкою.
І тут, на базарі до мене починають прискіпуватися якісь нахаби... Мене починають шарпати якісь тітки, з ними дядько, явно циган. Та й тітки також фарбовані роми, якщо придивитись. Цигане звинувачують мене, що я в них щось поцупив. Шарпають по кишенях, з усіх боків. Репетувати «Рятуйте» мені було соромно, а відбитися від здорових циган я не міг.
І що сумно - Кругом повно людей, та ніхто не звертає на мене увагу.
Коли я від них вислизнув, кишені мої були чисті.
      І уявіть, все це відбувалося при тисячелюдному базарі, де завжди повно співробітників УВД в цивільному. Вони зробили з дитини що захотіли. Ніхто із навколишніх і не подумав бодай зробити зауваження цим нахабам.
Але закінчилася ця історія на диво позитивно і справедливо.
      Коли я вистрибнув з їхнього кола, то спочатку став тікати, бо був дуже наляканий.  Але втік я не далеко.
Забігши за рог, і перевіривши кишені, я зрозумів, що ошуканий. Це дуже мене розлютило, бо я на ті гроші думав ще погулять!
      Я вернувся на місце події, та циган там вже не було. Тоді я став їх розшукувати прочісуючі базар, і знайшовши - став слідкувати за ними, на ходу вигадуючі різні плани помсти.
Та от я побачив, що вони розпорошуються по одному в різні боки. Я пішов за товстою неповороткою бабегою, у якої я побачив намисто на шиї, і якийсь блискучій медальйон на тій же нитці. Зненацька підскочивши до неї я порвав намисто вхопивши у кулак монету, і дав дьору!...  В цей раз зупинятися я не квапився...
      Все дитинство я беріг цю здобич, і не смів нікого спитати про те, чи золота ця монетка.
А це справді була монетка, з якимось арабським написом, тільки дуже грубо пробита гвіздком, куди продівалася нитка.
Я розумів, якщо я будь кого спитаю, і це виявиться золотом, то я лишуся трофея.
Але це було ЗОЛОТО!!!
Тут ми підійшли до кульмінаційного моменту! Перевірте себе цим тестом! Поспівчувайте дитині!
Порадійте разом з нею!!!
Вже років у 16, я здав монету у пункт приймання золотого лому, де мене напевно нагріли на вагах. Але що мені ці копійки! Я отримав купу грошей, які використав з розумом, тобто розтринькав на ... Але це вже зовсім інша історія.
                                 ***
      P.S. Треба, заради правди додати, що в ті "Совєцькі" часи людська байдужість, особливо до дитини була явищем не таким поширеним, як, скажімо зараз... Та про це іншим разом...