Хто ж там про податок на багатство нам так гарно-прегано розповідає? Ага, тигипко, янукович, Мінфін, Кабмін...
 
Не смішіть мої труселя! Багаті вимагають обкласти себе податками!!! Не просто погоджуються з об'єктивною необхідністю поділитися з суспільством багатством, а просто-таки вимагають у держави запровадження додаткового податку з себе родимих.
 
Як страшно жити! Коли здорові і, мабуть, не дурні - раз заробили такі статки - дядьки корчать з себе представників виду півник банківський сімейства фазанових. Адже тільки вони від себе гребуть. Чи собака попорпався не тут, а десь в іншому місті?
 
От в мене питання: а на що, власне, податок - на розкіш чи на багатство? Адже спочатку мова йшла про податок на розкіш, а тепер на багатство. Відчуваєте різницю? Людина може мати предмети розкошу та не бути багатою. Або, навпаки, бути багатою, але не мати жодних розкошів.
 
Питання, мля... Але здається недарма влада відмовилася від податку на розкіш на користь податку з багатства. Чому? Стане очевидно з подальшого.
 
Ось, є в мене, наприклад, автомобіль. Це предмет розкошів чи засіб пересування? Чи робить мене володіння автомобілем багатою людиною? А може я просто заможна людина, а зовсім не багата?
 
Хто це визначить?  
 
А от мені ще цікаво, а чи вважає пан Янузапко професора Преображенського багатою людиною на тій підставі, що в нього цілих сім кімнат і йому ще одна вкрай необхідна під бібліотеку? Адже такого немає навіть у Айсідори Дункан. Чи він просто заможний професор. А може така квартира справжня розкіш?
 
Хто це визначить?
 
В мене є дуже коштовна картина/марка/значок/монета/нагорода/ікона/книга/інше (вибрати необхідне). Я багатий чи бідний? Це розкіш чи це сімейна реліквія?
 
Хто це визначить?
 
От туточки собака не тільки порився, а ще й, пардон, нагадив. Секрет в тому, по-перше, хто і, по-друге, за якими критеріями визначатиме хто і який податок повинен сплачувати.
 
По-перше, визначатиме суть, предмет, ставки та порядок адміністрування податку будуть ті самі багаті. Тут згадуємо Папандопало. І те як він хрест купував, і як шмотки ділив з  тюремним наглядачем, який "ми своїх не чіпаємо". Вже відчуваєте себе багатієм?
 
А критерії можна встановити такі, що податок на багатство повинні будуть сплачувати три чверті населення. Тільки для 99,9% населення це будуть величезні суми, а для решти, тобто тих, хто це придумав, так - дрібнота кишенькова. А дерибан додаткових  бюджентних надходжень, тигипулечка вже його  порахував - щонайменше 3 арбузи кревних українських, значно перекриє ці витрати. І вони - автори - ці податкові додаткові платежі рахують як витрати на організацію виробництва. Тому й згодні платити. Це ж просто бізнес. Нічого особистого.
 
Отже, в Україні, якам займає 73 місце в рейтингу якості життя, 152 - рейтингу економічних свобод, в якій загальні видатки уряду складають 45% бюджету країни, 75% населення є платниками податку на багатство. І на цій підставі можна буде довго і солоденько розповідати непересіченому українцю, а надто - довірливому европейцю, що Україна - земля обетована. І все це завдяки, тільки завдяки і не завдяки нікому і нічому іншому, як мудрому керівництву (я), наполегливій праці (а) та невичерпній іноваційності (т) Янузапка.
 
А далі - констатація багатства більшості населення схрещується с заявами азарова про те, що "багаті повинні поділитися з суспільством. І вони поділяться! Я сказав - поділяться!". На виході - збільшення податкового тиску, ще більший рейдерізм, дерібанізм та безперделізм у бюджетному процесі. Результат - ще більше розшарування населення, люмпенізація його значної частини і Велика Хохляцька Жовтнева революція 2013 року.
 
Якщо на момент її початку не буде внятної політичної програми та її носія - партії, все буде дуже безглуздо та кроваво...
 
Так от, повертаючись з далекого 2013 у сьогодення.
 
Це я, а не державні багатійчики, наполягаю на запровадженні податку на багатство. І щоб предметом оподаткування були акції та засоби виробництва, які знаходяться у володінні платника. Себто предметом оподаткування має бути не те, що дорого коштує, а те, що створює багатство. Певна річ, податок має бути диференційований залежно від вартості акцій та засобів виробництва. Певна річ, механізм адміністрування має бути простим та зрозумілим кожному, а не тільки людині з кількома вищими освітами. Але ж в нас ряди влади та оппозиції просто-таки переповнені "справжніми проффесіоналами - еконаністами, фінансиситами, юдристами". От хай вони втілять цю ідею у конкретний текст і принесуть мені на вичитку.
 
А ні - нехай згадають про козацький квартет. А у кого пам'ять закоротка - нагадаємо.
 
Довідково Козацький квартет. Це такий особливий, вигаданий козаками, спосіб позначення границі держави: на гілляці дереві вішають собаку, москаля, ляха та жида. Сучасний варіант квартету: собака, представники ПР, аппазиції, міліції/прокуратури/суду/податкової/митниці/СБУ.
 
І якщо при запровадженні такого податку аппазіційні партії будуть матимуть іншу позицію, то особисто я вважатиму їх членами. Членами тієї самої "каманди проххввесіоналів", яка цей податок і придумала. Тоді я написав правильно - аппазіція - і місце їм у квартеті.