Є теми яких я б волав ніколи не торкатися. Нескладні на перший погляд, вони по суті є незагоюючимися  виразками прикритими коркою поблажливості.
Всі ми поблажливо ставимося до чужих вад, якщо тільки самі маємо такі ж, або подібні. Так і в цьому випадку ми радше не чипали б тему, яка так чи інакше торкається кожної сім’ї, майже кожного чоловіка, або жінки.
     В нашому житті все меньше, в останні роки залишається місця і можливостей  для  того щоб приділити повною мірою час і увагу своїм коханим, друзям, рідним, батькам. Тяжкі часи опутали нас рутиною побуту і повсякденними негараздами. Тож ми концентруємося в свята, щоб віддати шану один одному, і близьким, надолужуючи брак часу та інші життєві обставини.
     Та що ж для нас є це свято? І чим воно повинно бути в нашому житті?
Чи не здається вам, що якийсь злий геній, пожартував з нами, підмінивши розуміння цього дійства на поверхневе «понятіє»
Давненько вже я запримітив неспівмірність Російського трактування  «Праздник» з Українським розумінням, закладеним у самій семантиці слова «Свято».
     Слово «Свято» походить від праслав'янської форми svętъ, від якої вийшли:
русск. «святой», укр. «святи́й», белор. «святы́», болг. «свет», «света́», «свето́», сербохорв. «све̑т», «све́та», «све̑то», словенск. «svẹ̑t», «svẹ́ta», ж., чешск. «svatý», словацк. «svätý», польск. «święty», др.-инд. вед. «c̨vāntás» - «процветающий», латышск. «svinêt», «svinu» - «праздновать», ». Латышск. «Svę̀ts» - «святой, благочестивый» заимств. из слав. (використані данні словаря М. Фасмера)
     Російське ж слово, яке відповідає Українському «Свято» звучить як «Праздник»
Тобто «Праздное проведение времени», «Безделие», «Свободный от работы день». Це навіть не «Веселье». Це перехиливши чарку – валять дурака.
     Українська мова пропонує людям зовсім інше ставлення.
Нам пропонується святиня!
Пропонується щось таке, через що потрібно відкласти всі справи, зібратися і чествовати, віддавати шану тому, що справді цінне нашему серцю. Це не означає «бражничать», це відповідає «святити», «священнодействовать» Тему алкоголізму, або культури пития дозвольте, я залишу для інших дослідників.
Мене ж цікавить саме різний погляд Русского языка і Української мови.
на подію святкування.  
     Та не подумайте що в «Могучем Русском» нема слова «свято».
Не так все просто...
Це нам, підмінено його визначення, а у самому «Русском языке» воно визначає наречие,  з сенсом «нерушимо, незыблемо».
     Схожі слова:
свят — Не виновный в чем-либо, перед кем-л.; безгрешный
святить — Совершать над кем-л., чем-либо церковный обряд, символизирующий очищение от греховности, придание святости; освящать. перен. устар.
святиться — устар.
А також  «Свято чтить»
     А тепер скажіть мені!  Що ми, Українці повинні «Свято чтить» у радянській армії? Власне загноблення?
Чи той факт, що ми були змушені служити у армії завойовника, вже освячує її нашою співучасттю? Чи може те, що ми не знали історичних фактів, та й не задумувались над ними, якимось чином реабілітує армію загарбника?
Наши діди і батьки мільйонами полягли кістьми від голоду, та по сибірах, а ми:
«Славних прадідів великих правнуки погані»?
     Що нам робити з кістьми наших дідів? Поховати у зморшках нашої совісті?
Ця стаття задумана, і вже напівнаписана довгий час пролежала " в шухляді", бо чипає всіх, хто родом із совка.
А щож робити коли всі ми звідтіля вийшли? Я не наважувався пропонувати своє бачення довгий час.
Та сьогодні так сталося, що я засидівся за комп'ютером до другої ночі, і дочекався, коли в студії «Великої політики у Кисільова не з'явилися одіозні особи, та не почали співати пілігрімкіної пісні про усталені традиції нашого народу.
Колєснічєнко: «Не надо навязывать миллионам граждан мнение меньшинства»
«Праздники обьединяющие украинцев это: «23 февраля», «8 марта» и «1 мая».»
Витренко: «Непобедимая красная армия», «Славные победы», «Социалистическая родина». І взагалі – рота не зачиняла.
Був ще  якийсь червонопикий комуняка, не пам'ятаю що молов.
Були ще Капранов, Свободівец ( його весь час Гайтаной мочили) й Иван Заєць.
Але не в представництві справа.
Справа у тому, що ця червонозада шайка співала ту саму пісню, яку пару годин тому  співав мій друг Пілігрімка! І така лагідна, миротворча і толерантна вийшла в нього стаття, що я з усіма майже тезами згодився і навіть заколиханий майже задрімав.
Та коли я почув що пісні цих записних провокаторів і ворогів України збігаються з тим що я почув від друга, я зрозумів, що мене в цій пісочниці не буде ніколи!
Колесниченко , Витренко і Пілігрімка! Ну це вже занадто!!! Якась дивна фантасмагорія! Ні! Цього я пережити не міг!!!
З цією кумпанією москальських хижаків я в одну пісочницю не сяду і толерастничать не буду! А краще я постараюся витягнути звідтіля і друга!
Це я тещу, улюблену  не хочу нервувати принциповісттю. Вітання від неї приймаю!  Ще комусь змовчу заради нестачі його розуму, але коли маю перед собою здраву людину при пам'яті, яка хоче продовжувати загравать з Вітренчихой, бо традиційна звичка бухать саме 23 лютого сильніша за свідомість, то мені у тій пісочниці місця нема.
Годі вже чиплятися за старі совєтські обряди насаджені і випестовані ворогом!
Це - комуняцька культурна експансія, і моя справа їй протистояти.
 
Коли Армия Муравйова поховала надію України на незалежність,
Коли комуняки винищили інтеллиггенцію
Коли замордували голодом Українських селян,
Коли Українців етапом висилали на північ,
Коли киян зганяли в биківню і бабин яр,
Коли мордували Пражську весну,
Коли душили прояви свободи в Грузії і прибалтиці
Чи не червона армія це все забезпечувала?
Та це тільки маленька частина "Геройств" Червоної Армії.
Я не вважаю особисто для себе чесстю перебування в її лавах, хоча не вважаю і ганьбою.
Дякую Богові, що не був направлений на будь яке придушення свобод людей.
Сотні тисяч німців служили вермахту, але лише деякі покидьки вважають для себе це особливою чесстю.
Решта пережили це, (хто пережив) як неминучість, і не пишаються своєю "мужністтю"
Я ставився до цього свята як до дивного рудименту, відголоску "совка", зписуючі на відсутність інших приводів випустити пару, хильнувши з друзями, та отримавши певну шану від близьких, зновуж за відсутності інших приводів.
Але прийшов час, коли становиться соромом бути причетним до табору окупанта.
Люди! Згадайте свята своїх батьків і дідів!
Не ганьбіть себе співучасттю в ворожих пропагандистьських потугах!
Усвідомьте, що для вас святиня, свято, святе!
Не святкуйте свою ганьбу...
P.S. Знаю що на сайті багато людей, яких пов*язує з армією ціле життя, і тому хочу виказати повагу до вашої потрібної професії, та не ображайтеся, справа не в вас, а в ідеологічній війні проти України і ЇЇ народу.