Додаткова теза Програми Громадянського руху
 
Олександр Тертичний

Проект Програмних тез Громадянського руху містить 14 тез. http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/12953/user_id/8587.phtml
Лише одна (№5) вказує на економічну стратегію Проекту: мобілізація соціального капіталу України для прискорення розвитку за рахунок випереджальної «прозоризації» бізнесу. Обгрунтування, пояснення і коментарі та уточнення стратегії «розчинені» в інших 13 тезах, а також – в лінках-посиланнях і додаткових публікаціях. http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/471-pozytyvnyj-scenarij-demokratiji Далеко не всі читачі мають змогу (і охоту) синтезувати всі ті аргументи, і вимагають надати компактне обгунтування центральної, економічної стратегії Проекту. Так виникла потреба у 15-й тезі, яка по суті є додатком до тези 5 «Велика українська Мета».      
 
Тотальна перемога лібералізму, яку було вже почали святкувати з розпадом «імперії зла», виявилася тимчасовою ейфорією: після світової фінансової кризи 2008-09 років маятник гойднувся в іншому напрямку. На порядку денному знову постала проблема справедливості. За цим визначенням (яке добряче заялозили комуністи і заплювали лібералісти)  стоїть природне прагнення людини: до толерантності суспільних стосунків на основі розвитку особистості.
 
Люди хочуть свободи разом із справедливостю, гідностю, реальною рівноправністю. Ці зростаючі потреби загострило зниження рівня життя, і ось масові протести охопили 2011 року десятки міст США, прокотилися Європою. «Одне за іншими, міста Європи змінюють своє обличчя: на центральних майданах збираються сотні, тисячі людей з однією й тією ж вимогою: REAL  DEMOCRATIE  YA!  Справжньої демократії – тут і зараз! ...Вони не закликають голосувати за ту чи іншу партію, вони закликають тих, кого називають “загубленим поколінням”, до повстання. Вони не вимагають просто підвищити зарплату, чи щось таке матеріальне – адже це були б лише реформи. Вони вимагають дійсної зміни системи… перегляду самого фундаменту демократії….»  http://commons.com.ua/archives/10978
 
Україна також починає відчувати, що її поставили догори дригом: слуги народу сидять на шиї господаря, замість обіцяних порядних професіоналів нагорі загніздилися діячі з величезними кишенями і купленими дипломами. А числені телешоу рік за роком навіюють нам, що саме такими мають бути ВІЛЬНИЙ ринок і ДЕМОкратія. Неприйнятність обох «крайніх» моделей (лібералізм – соціалізм) в їх доморощеному виконанні активізувала пошук «третього шляху» – оптимальної соціально-економічної моделі.
 
Несподівано для вульгарних матеріалістів пошук довів невід’ємність соціально-економічних обставин від моральних засад суспільства. Одна з кращих публікацій УП сказала, що Україна є країною тотального обману і маніпуляцій, територією випаленої довіри. Автор, професійний адвокат показав, що влада не зацікавлена у зростанні суспільного добробуту, оскільки таке зростання зменшить можливості залякувати залежних громадян, наблизить крах  монополії можновладців.  http://world.pravda.com.ua/articles/2010/11/24/5606253/view_print/ Вельми примітно, що епіграфом статті став висновок не юриста чи філософа, а Блаженного Августина: Держава без справедливості –  усього лише зграя бандитів.
 
За доказами правоти Блаженного далеко ходити не треба. Наша  верхівка, що обвішала себе награбованими коштовностями, молиться в храмах на телекамери, а повернувшись до владних кабінетів, пестить «язичницький капіталізм, заснований виключно на сатанинських антихристиянських принципах: жадібності, заздрості, марнославстві, несправедливості, брехні, підлості, підступності, лицемірстві. Збагачення здійснюється за рахунок і на шкоду ближнім своїм, тобто на зло їм!»
 
Такого висновку дійшов не богослов чи психолог в Західній Україні, а професійний економіст в Донецьку – завідувач кафедри стратегічного управління економічним розвитком Донецького національного технічного університету Олександр Кендюхов. Всупереч примітивному трактуванню марксизму, голова Всеукраїнської спілки вчених-економістів акцентує увагу на тому, що економіка це спосіб задоволення суспільством своїх потреб і тому є похідною від моральних засад. Якщо суспільство християнське, то і спосіб задоволення потреб має бути християнським.
 
В такому разі метою бізнесу повинен бути не прибуток заради особистого збагачення, а турбота про людей шляхом надання їм, перш за все, робочих місць і чесної, справедливої заробітної плати. Адже, лише така мета відповідає християнському покликанню допомогати людям. Відповідно, весь підприємницький прибуток повинен спрямовуватися на богоугодні справи: створення нових робочих місць шляхом розвитку виробництва, благодійність і філантропія. http://kendyuhov.in.ua/index.php?type=full&name=philosophy/philosophy_2.html
 
Професор закликає зробити економіку християнською, тобто, поставити з голови на ноги. І маю нагадати, що така вимога не заперечує стратегічного прогнозу відомого українського соціолога професора Валерія Хмелька. Ще в 70-х роках минулого століття він довів, що внаслідок внутрішньої вичерпаності інформаційного етапу розвитку суспільства відбудеться поступовий перехід домінуючої ролі до виробництва і відтворення самої людини як творчої особистості. І майбутній, п’ятий соціально-економічний уклад стане якісно новим етапом розвитку людства. dt.ua/articles/31587
 
Аналогічні проблеми доведеться вирішувати не лише українцям. Наприклад, останнє дослідження фахівців університету Есекса виявило, що за останні 10 років навіть британці, які віддавна вважалися взірцем «чесної гри», стали менш чесними. З’ясувалося, що в суспільстві вистигає криза довіри – люди все менше довіряють один одному разом із цілими спільнотами: політикам, поліції и молоді. "Криза честності" може відбитися на громадському і політичному житті – внаслідок взаємної недовіри суспільство може зустрітися з проблемою дезінтеграції і небажанням людей співпрацювати (як в Україні вже сьогодні). http://www.lenta.ru/news/2012/01/25/dishonest/
 
Разом з тим, Україна має всі шанси подолати згубний тренд шляхом прискорення «прозоризації» політики і бізнесу. Адже, прозорість сприяє відкритості і довірі, і таким шляхом Україна примножить соціальний капітал, отримає шанс вийти в світові лідери. Завтрашня епоха прозорості своєрідно готує нас до другого пришестя. Прозорість кожного для всіх і всіх для кожного стає світовим іспитом на готовність жити по правді. Готовність будь-якої миті звітувати за всі свої вчинки: перед людьми і перед Богом. Прозорість невблаганно вимагає морального очищення, спокутування гріхів. http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/468-uspishna-ukrajina
 
Позитивність українського сценарію нещодавно отримала дотичну підтримку незалежних аналітиків банку HSBC. Його дослідницький центр оприлюднив доповідь "Світ в 2050 році", де наведені результати аналізу демографічних тенденцій, якості соціального капіталу, доля державних видатків в бюджеті, инфляція та ін. В рейтингу потенційних «тигрів» Україна отримала третє місце (після Філіпін та Перу). На думку банківських аналітиків, ми маємо шанси піднятися на 19 сходинок в рейтингу найбільших економік світу, і обійняти 40-е місце. Населенння, правда, скоротиться до 36 млн., зате ВВП зросте більше, ніж в 10 разів.
 
Умовою такого стрибка є лише нормальний (моральний) розвиток: якісне державне управління, яке забезпечує верховенство права, розвиток інфраструктури, запобігання міжнародних конфліктів та обмежень торгівлі. Іншими словами, фахівці рекомендують саме ті політичні перетворення, прискорити які передбачає наш власний український сценарій.
 
До фактору часу, як і концепція мережаної демократії, привертає увагу також донецький професор. Пан Кендюхов пропонує підвищити конкурентоспроможність України, перш за все, за рахунок морально-психологічного резерву: «Адже, однаковий час можна витратити на вечірку в нічному клубі і на оволодіння знанням, здатним зробити людину багатим духовно та інтелектуально. Скільки часу в масштабах країни витрачається на зайві вечірки і підриває конкурентоспроможність нації? Розподіл часу залежить від життєвих цінностей і установок, які формуються громадською мораллю, інформаційною хвилею… Змінивши інформаційну хвилю, можна змінити цінності суспільства і, таким чином, направити використання часу в більш раціональне річище.»
 
Мабуть, ніхто не заперечить негативну роль більшості сучасних мас-медіа України, які зараз формують аж ніяк не християнські цінності, труять дітей і молодь схваленням цинізму і насилля. Разом з тим, рецепт економіста щодо моралізації суспільства  видається прийнятним лише в обмежених дозах. Професіоналам в галузі медіа і права відомо, що проблеми контенту треба вирішувати більш тонкими засобами – переважно посередством впливу громадянського суспільства.
 
В той же час, маємо очевидну моральну і організаційну слабкість цього суспільства, що вимагає  застосування інструментів державного регулювання. На питання, кому довірити, як контролювати «регуляторів», відповідає чільний принцип мережаної демократії: відповідальність на основі повної інтернет-прозорості установ і РЕАЛЬНОЇ підзвітності чиновників громадянам.
 
Якщо людям щось не подобається у політиці, вони вже зараз можуть заявляти про це прямо, особисто, зі сторінок своїх сайтів і блогів. І тому неминуче продовження – зчеплення громадської думки з механізмом прийняття рішень на всіх рівнях. До нього, можливо, залишилося зовсім небагато часу. Це буде вихід на новий рівень існування людства…
 
Так мораль вимагає соціально ефективної економіки, а прозора економіка сприяє моралізації суспільства. http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/468-uspishna-ukrajina
 
http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/488-prozora-ekonomika-zamist-satanynskoji