Нація вмирає не від інфаркту-
Спочатку в неї відбирає мову.
                               Ліна Костенко
 
Зараз ми живемо в такі дурні часи, коли ми нарешті маємо власну країну, але чомусь соромимося своєї мови. Телепростір та інтернет балакають по-русскі. Що вже казати, коли на вулиці, як заговорю до кого солов’їною, то питають: “А можете по-нормальному говорить?”
 
Мене питання чого ж українці не балакають рідною мовою зацікавило десь-так три роки назад. Оскільки бодай якоїсь адекватної відповіді на се питання не знайшов, то з тої пори з принципу спілкуюсь українською. До цього моменту я був ярим «суржичанином», вважав, як і більшість моїх земляків, що суржик- найкраща мова, яка тілько може бути. Тепер, як почую на вулиці од когось цю бридку мішанину, то аж нудота підступає. І що приємно: я став заражати інших. Ось, наприклад, перейшов до іншої школи торік. До моєї появи весь клас говорив російською, а як я тісно таки здружився з трьома хлопцями (чудові люде),
То вони стали палкими українофілами й інак, як по-нашому не балакають.
 
Мова- це святиня нації. Коли нація втрачає мову, то вона стає безликою і, що найстрашніше, починає себе соромитися, своєї історії, свого коріння. Гляньте на білорусів, на казахів. Та якби хтось з них потрапив у Німеччину, наприклад, то всім би казав: “Я русскій.” Ці ж самі страшні процеси відбуваються і тут, в Україні. Навіть з нашого сайту можна назвати безліч людей, що не користуються українською мовою. Тож є один вихід, аби врятуватися від денаціоналізації. Мій друг Гена Маламен каже про цей вихід прямо: “Курво, будь мужиком- вивчи українську!” (іноді я дуже таки сумніваюся, що в цієї людини є трохи російської крові...). Він, безперечно, правий. Мову вчити ніколи не рано і нікому не пізно.
 
Отож, підводячи підсумок вищесказаного, закликаю: друзі мої дурдомівці, переходьте, ради всього святого, на українську і дітей своїх навчайте говорити солов’їною. Суржик- зло і ознака неграмотності, отож бійтеся його. Російською балакайте, будь ласка, лише з іноземцями. І головне: любіть Україну!
 
У мене все.