Лучано Паваротті
 
                                               стояв на повороті,
 
                                               вірніш, на повертачці,
 
                                               з арбузами у тачці,
 
                                               точніше, з кавунами,
 
                                               і у візку, не в тачці,
 
                                              наїдений блинами,
 
                                              з усмішкою на пачці.
 
                                                                                      На пиці, а не пачці!
 
                                                                                      Млинцями, не блинами!
 
                                                                                      От, блін, яка халепа
 
                                                                                      трапляється із нами,
 
                                                                                      коли не знаєш мови,
 
                                                                                      як та, з Москви, дурепа,
 
                                                                                      що нас вважа братами,
 
                                                                                      спаскудившими слово,
 
                                                                                      що дав великий русскій
 
                                                                                      убогому вкраїнцю.
 
                                              Та не про мову мова.
 
                                              На це натхнув Табачник,
 
                                              і той, що в Міносвіти,
 
                                              і той, що вміє "Мурку".
 
                                              Обидва люблять квіти,
 
                                              обидва люблять урку,
 
                                              який живе в Міжгір'ї
 
                                              і скоче по пеньочках,
 
                                             не бережучи яйця,
 
                                             яких не вистачає
 
                                             для поголів'я курки.
 
                                                                                     Та не про курку мова,
 
                                                                                     а мова про ялинку,
 
                                                                                     яка зоветься йолка
 
                                                                                     і у якій сховалась
 
                                                                                     ота єдина голка,
 
                                                                                     що у яйці лежала,
 
                                                                                     допоки противсіхи
 
                                                                                     не вивільнили жало,
 
                                                                                     коли на президента
 
                                                                                     шукали ідеала.
 
                                                                                     І досі ще шукають
 
                                                                                     квитка у цирк на дроті...
 
                                              Та мова не про голку,
 
                                              а про наступну Раду,
 
                                              що має муху в роті,
 
                                              а мати в носі мала,
 
                                             як мріяв Паваротті.