Діточки мої рідненькі,
Що ж ви наробили,
У багнюку свою неньку
Рідну упустили.
 
Насунулась орда вража,
Топчуться понині,
Копитами диявола,
По тілу України.
 
Мої сивіі волосся
Вони видерають,
Не гребують нічим,
Ще й законом прикривають.
 
Похилились верби, плачуть,
Сокіл кричить криком,
Леви мужні, у клітках,
Заходяться риком.
 
Не ручкайтеся з ордою,
Не цілуйтесь в губи,
Вмийтесь чистою водою,
Збийтеся у юрби.
 
Вкладу вам у руки
Сонячне проміння,
Воно гостре як істина,
Як Ісуса сумління.
 
Ідіть, любі, на Майдан,
І в ім”я Тараса,
Тим лезом гострим,
Вбийте підараса.