Чи багато ви знаєте людей які згодяться чесно, самокритично,
оцінити свої здібності і стан розумового розвитку?
Або визнати чиюсь інтелектуальну перевагу?
Або хочаб інколи визнати помилки, заради істини?
Або відступити напівкроку перед опонентом,
щоб не нищити його гідність своїми уїдливими стрілами,
і не опускатися до базарного рівня.
Виявляється це завдання - навіть для справді розумних,
інтелектом не обділених людей, не завжди під силу.
Бо емоції переважають, і керують розумом.
    Добре, якщо ми такі ревні у боротьбі з явними
(або уявними) негідниками, то може до людей близьких
нашім переконанням ми уважніші?
Може ми шануємо інші (окрім власної) думки?
Прислухаємся до співрозмовника? Може в нас вистачає розважливості
не нищити наших друзів - в стані «ворогів наших ворогів» ?
Навіщо ми своїми руками нищимо свою можливу підтримку, серед іншої частини суспільства?
               ***
Відповідаю – Бо вони дурні!
Бо вони – неадекватні!
Їм же ж не вистачає клепки!
Бо їхній спосіб мислення, самовираження, протесту,
їхня діяльність  не повністю співпадає з нашим способом!!!
               ***
    А тепер оцініть свою адекватність наодинці самі з собою...
Кожна розумна людина шукає і тішиться якнайбільшою підтримкою друзів,  особливо перед сутичкою з ворогом, бо від цього залежить доля...
Хто нас розумними назве, коли ми замість єднання – сіємо розбрат серед однодумців. То хто ж тоді неадекватний?
    Не може ніхто бути просто адекватним взагалі, бо адекватність завжди потребує визначення «ДО ЧОГО?»
    Якщо я плюну в очі своєму ворогу то залежно від ситуації – можу вважатися адекватним. Та інколи адекватно пальнути в ті ж самі очі свинцем, а плювати в такому разі – не адекватно, бо смертельно небезпечно.
Адекватно - захищаючі гідність людини натовкти пику хамлюзі – а от зарізати його – не адекватно. Сказать перед операцією хірургу, що він м'ясник – не адекватно,  а після операції - іноді виявляється що адекватно...
Якщо ж я плюну в очі своєму другу – то навряд чи сам себе колись вибачу.
    Адекватність завжди залежна твід ситуації...
Якщо Жінки з під київського сізо переїхали під харківську колонію, а палатки під печерним судом досі живі
(Не нашими молитвами) – то хто неадекватні Вони, чи Ми, які сидимо перед моніторами і плюємся в них?
Ці люди захищають не просто Юлю, а і нас з вами і наших дітей від диктатури. Вони не дають спокою цій владі, і на весь світ викривають її злодійства. Велика шана їм за це. Вони не можуть завдать великої шкоди режиму, але роблять що можуть.
    Якщо Шандор пише листа сенатору Маккейну, і використовує слова не ті, що Ми використовували б пишучі Папі римському, то хіба він не правіший за нас, лінивих снобів, лежачих на дивані. Хіба це не Шандор пнеться щось зробити заради всіх нас?
Якщо він щось робить невміло, непрофесійно – Беріться Ви, розумніші, професійніші, ставайте поряд, місця всім вистачить.
Не хочете поряд з Шандором – я Вас розумію – Робіть свою справу окремо!!!
Але ж робіть! А якщо не робите – чи не вмієте, чи не хочете, чи здоров'я вже не те, чи ще щось не пускає,
то не плюйте в очі друзям...
 
Закликаю Вас, Шановні Друзі !!!
Не поборюйте своїх однодумців, навіть якщо вони не ваші ментальні близнюки!
Кожен нехай робить свою справу краще за побратима!
Об'єднуйтеся! Підтримуйте один одного, і не лийте воду на ворожий млин!
Бо спільний ворог - об'єднаний проти нас – а ми на жаль розрізнені...
Як ми збираємося перемагать?
Отож...