Mac Tíre 21.12.2011 18:09:39
Є досвід людства в політичних змаганнях. Він говорить про одне: політика завше пов'язана з особистим ризиком, а той політик, який ризику хоче уникнути, неминуче потрапляє в болото такого рафінованого цинізму, де вже зникає будь-яка відмінність між силами, що борються. Потрапити в це болото - вмерти в політичному (і в моральному) розумінні. Яка б недосконала не була Тимошенко, але цю просту істину вона розуміє.

На що пішли 20 років незалежності?
На розтягування держмайна.
Звичайно, що життя було швидким, різнобарвним, для більшості злиденним, для меншості цікавим і корисним. Але головною течією (тенденцію) життя було роздержавлення, утворення класу приватних власників, структиризація класу власників і суспільства загалом.
 
Під час дії зазначеної тенденції раптом з'ясувалося, що на теренах нової держави мешкає два суспільства, причому - антагонистичних суспільства. Навіть бери вище - дві цивілізації.  Де-факто, південно-східна цивілізація була (і залишається) клановою із совковим колоритом, північно-західну можна (за Ланецьким) віднести до класу общинної цивілізації. З'ясувалося, що ПСС тяжіє до патерналізму і авторитаризму, а ПЗС прагне затвердження демократичних норм життя. Події 2004 яскраво висвітлили такі характерні ментальні риси обох цивілізацій.
 
Серед інших ієрархій, що утворилися за 20 років, постала ієрархія інтересів. Найвищий інтерес став і визначальним. Його носіями стали ті спритники, що зуміли першими добігти до пирога, більше хапанути і міцніше тримати, хто усував конкурентів рішуче і без вагань і що головне – усував першим. Цікаво, що націонал-демократи зініціювали (в перші роки незалежності) затвердження демократичної матриці, а майбутні володарі провідного інтересу їм в цьому посприяли. Можливо, ці останні здогадувались, що саме за демократичного «прикіду» можна буде наловити багато рибок в мутній водиці пост-совку.
 
Так чи інакше, але провідний інтерес забажав партійної структури і виборів за партійними списками. За великим рахунком, товстосуми обсіли б бюджет за будь-якого механізму виборів .. Але, якщо демократам кортіло за партсписками, то це навіть і на краще, адже тоді можна заїхати у парламент будь-якому непублічному, але могутньому, хазяїну життя разом із охоронцями, прислугою і шістками, виявивши повну зневагу до «демократичного» суспільства. До речі, низкою таких зневаг правлячий клас вибудОвував прірву між ним і віддаленою від влади спільнотою. І таки вИ-бу-ду-вав!
 
Таким чином, спосіб політичного життя залежав від добре зрозумілих інтересів еліти великого бізнесу. А що ж тоді середній-малий бізнес? Та і суспільство (з морем найманих працівників і службовців)? Вони не мали своїх інтересів? Вони таки мали власний інтерес, і цей інтерес цілком влаштовував великий бізнес. Дрібнота прагла вижити.
 
Проте, не забуваймо, що минулі 20 років були бурхливими і тенденції накочувались одна на одну, об’єднувались чи поглинали одна одну .. Сталість рейтингів є примарною .. Йшло розшарування, визрівали інтереси прошарків, конфлікти між ними.  А «найцікавіши» («найдоросліші») конфлікти точилися в самому середовищі бізнесово-політичних еліт. Тамтешня логіка є цілком прагматичною, інтересною. Провідною обставиною стало змагання між владою і бізнесом – хто кому слугує ..
 
Це виглядає дивним, але партій виникло чимало. Навіщо? Мабуть, для лобіювання інтересів в конституційному органі. Адже дімакратія, панімаш .. Так само і банків повилазило на кожній вулиці, як ларьків .. Також для зручності. І партії, і банки були легальними інструментами не зовсім легального накопичення. Бізнес етапу накопичення первинних мульонів, і нічого окрім бізнесу.
 
Ще й державу встигали розбудовувати. А як же! Держава ж є бізнесом Президента .. Руку на біблію і мур-мур .. клянуся .. чужих не допускати до свого бізнес-ареалу .. Патріотично.
 
І так захопилися триманням територій, що прогавили ексцес пересічного суспільства – Помаранчову містерію. Та й будь-хто прогавив би, адже трапився непередбачений коштовними потітолухами спалах. Думаю, що головний дон і досі не втямить шо то воно було. І все мабуть дивується, чому сука-Льоня не розігнав «дебілів» мєнтовською годованою псарнею.
 
Я й сам аж до вчора не міг впіймати того квінтесенця, який і спричинив тую несподіванку .. А вчора вхопив, здається .. Так от, окрім тіє купи банальних обставин, якими пояснюють ПомРев, є, як на мене, одна зоряна обставина-мотивація, а саме – раптовий і масовий вибух відчуття людської гідності.
 
Неординарність цієї мотивації стає зрозумілою з порівняння її з іншими мотиваціями, з тими, які в тому чи іншому сенсі стосуються «матеріальних» обставин існування людей і тому є добре передбачуваними .. «Матеріальні» мотивації соціологи вміють вираховувати з точністю 2-3%. А от масовий прояв людської гідності вирахувати було неможливо. Звичайно, великий дон таких матерій «нє даганяєт па жізні».
 
Думаю, що присутність Юлі в тому процесі відіграла свою скрипічну партію. На відміну від нудного хуторянина Ющенка, Юля була з нами на одній хвилі. Як інколи кажуть, ми з нею були там однієї крові. (Проходив нещодавно Лук’янівським ринком і почув, як одна селянка промовила своїм товаркам, що торгували вздовж дороги, «я пішла». «Куди, до Юльки?» - кинула їй навздогін інша селянка. «Не до «Юльки», а до Президента!» - відповіла суворо перша селянка і пояснила: «Ваш Президент он там» - вона вказала рукою в бік Банкової, «а мій Президент тут» - вона махнула в бік Лук’янівської буцигарні. І пішла ..)
 
Так ми про партії ..
Законодавці передбачили таке правило: кожна партія, яка претендує на місце під куполом, має бути присутньою у всіх регіонах. Отже, панове політичні гравці, готуйте гроші, адже без грошей створити присутствія майже неможливо. Таким чином, від початку «дімакратії» партіі і бізнес (гроші) були приречені на любов за інтірєсом. Тому вже на сході дімакратичного сонця можна було кукурікати «всі вони там ад-на-ка-ви-їїї!!!!». Тим більше, що більша частина впливових партій створювалася саме бізнесом, саме для сприяння бізнесу, саме для преференцій, для уникнення наєздів і т.п. цілей.
 
Але і ті партії, які створювалися саме не для сприяння бізнесу, мали підкорятися обставинам і ставати такими, як всі. Не у всіх сенсах «як всі», звичайно, але у певних сенсах точно. І, до речі, тих сенсів вистачає для незгасної політтехнології «всі вони там однакові!», яка, схоже, і дозволяє донам продовжувати свій «празнік жізні».
 
Здається, склалася всім зрозуміла технологія успіху – той, хто першим вхопив, хто зумів втримати, той заслуговує на вхід до влади, де (у владі) є всі шанси закріпити успіх і вже дивитися у майбутнє з рекламною посмішкою .. Звичайно, всі також розуміють, що для успіху необхідно бути «своїм» серед «своїх» і робити свій успіх в межах понятій і поваги до старших папіків.
 
Ну, тіпа «створюй собі партію, займай нішу і впірьод!, а як проб’єшся, то отримаєш відміряний тобі пакет акцій в нашому кооперативі. Тільки не роби дурниць – не радимо.»
 
Слід все ж таки визнати, що із початком незалежного буття України всередині неї постала не одна тенденція (бізнес-влада-бізнес), а принаймні дві. Другою була тенденція становлення України як самостійного гравця на світовій арені цирку. Відповідно, в політичну структуру вмонтувалися і такі партії, що створювалися для дежавницкого будівництва. Що це за партії? – спитаєте ви. Відповім: це ті партії, що увійшли до блоку Юлії Тимошенко. Дві-три невеличкі партії на стовбурі «Батьківщини».
 
В такому контексті можна визначити 20-річний період самостійного українського життя як історію становлення і боротьби двох зазначених тенденцій.
 
Знову ж таки, згадаємо, що зазначені тенденції мали свою географічну визначенність. Перша тенденція набула ознак кланової і оселилася на Південному Сході, а друга була міксом з національного відродження і демократичних (європейських) устремлінь і розташувалася на Північному заході.
 
Перша (кланова) тенденція живилася потужним бізнес-інтересом олігархів, друга трималася на пасіонарності Юлії Тимошенко.
 
Тепер повертаємося до розгляду розшарування суспільства на дуже заможних і дуже незаможних, на «еліти» і суспільство. За двадцять років в кожному з цих прошарків склалося своє життя, обидва з прошарків все далі віддалялися один від одного. «Еліти» і «суспільство» все менше розуміли однин одного .. З’явилися спецкомунікатори (політтехнологи, політологи), які робили свій бізнес на складанні спецмови для спілкування «еліт» з «суспільством» під час виборчих кампаній. Технологи розповідали «елітам», про що і як слід розмовляти з цими «дебілами», щоб все просувалося за планом і не було несподіванок. А народу (головно через ящик) вливали в свідомість легенди про їхніх майбутніх обранців. Дімакратія потребує певних зусиль і певної кількості грошей ..
 
Цікавою обставиною змагання українських політичних тенденцій (кланової і державницької), її родзинкою, було те, що клановому ПСС дімакратія була потрібна як зайцю стоп-сигнал. Але пеесесівці вимушені були пристосуватися до демократичної матриці .. на певний час. На той час, поки вони не захопили всю владу в країні. А як захопили, то зразу ж почали шмагати тую західну тьотку, як тузик вкраденого капелюха.
 
Отже ми прийшли до того, що потужний інтерес кланів переміг пасіонарність Юлії Тимошенко. Цілком очікувано перемога має завершитись повним знищенням політика (а Януковичу краще, щоб – і людини) Тимошенко, адже участь Тимошенко у політичному житті означала б існування демократії в Україні .. А дімакратія пеесесу потрібна як зайцю .. ну і т.д. Демократія потрібна ПЗСу, але ПЗС до цієї думки ще не доріс.
 
Ситуація, що склалася після перемоги ПСС, не просто закріпить, а значно посилить деполітизацію суспільства. Адже «політизація» можлива лише за умови достатнього взаєморозуміння між політичною елітою і суспільством, достатньої довіри суспільства до своєї еліти, достатньої чесності еліти до своїх зобов’язань перед суспільством. За умови партнерских стосунків певної еліти із своїм суспільством суспільство і еліта здатні об’єднати зусилля і захистити демократію. Всі ці умови зруйновані. Країну очолює папік, навколо нього зуртувалася мафіозна камарілья, і всі вони благодєнствуют на суспільстві. На тому суспільстві, яке вже має стійку традицію пристосування до чого завгодно ..