- Пані президент! – почувся голос секретарки з динаміка. – Ви просили повідомити. Готова підбірка новин з Росії.
- Так, дякую. Зараз буду, - відповіла вона.
 
Репортажі з Москви в адміністрації президента України останнім часом дивилися безперервно. Прес-служба Секретаріату Президента України перебіг головних подій та оцінки експертів доносила до неї вчасно та об’єктивно.
 
Збурившись рішенням Конституційного, Адміністративного, Господарського, Кримінального і всіх інших можливих судів Росії, які визнали законним намір Володимира Путіна обиратися у президенти вп’яте, пересічні росіяни вийшли на вулиці. Спочатку акції звично розганяв ОМОН. Проте коли в самій лише Москві кількість митингувальників перебільшили 300 тисяч – московська міліція чесно відповіла що розганяти таку акцію вона більше не в змозі. Переважна більшість ментів-росіян і так морально була на боці мітингуючих.
 
Вибори президента РФ відбулися в атмосфері бруду та шахрайства. В Інтернеті роєм роїлися ролики про численні порушення на виборчих дільницях. Піком сезону стали збори мешканців одного з кварталів Москви які стверджували що всі вони голосували за опозиційного кандидата, в той самий час як ТВК налічила 75% голосів за чинного президента.
 
Все подальше сталося немов самі собою. Коли Болотна площа вже не змогла вмістити всіх протестувальників – їхня колона прокрокувала на Красну площу і взяла в облогу Кремль. Опозиційний кандидат – ще недавній топ-менеджер кремлівського уряду, закликав владу до діалогу. Депутати Держдуми що долучилися до опозиції вже побували у Кремлі і принесли звідти вражаючу новину – всі внутрішні будівлі охороняли не працівники Служби держохорони, а чеченці з особистої гвардії Рамзана Кадирова.
 
Подейкували, що Кремль вже готувався до розгону акцій протесту, і головну роль в них він відвів тим самим чеченцям. Та після того як дивізія ім. Дзержинського заявила що буде дотримуватися виключно закону, а бригада спецназу ГРУ Генштабу повідомила про готовність захистити життя та здоров’я своїх співгромадян, чеченці від операції відмовилися, пославшись на якесь мусульманське свято.
 
Було очевидно – команді чинного президента цього разу утримати владу не судилося. Проте й остаточної перемоги опозиції ще не відчувалося. Вже ставало очевидним що опозиція намагається з владою домовитися, видавши їй гарантії безпеки. Борис Нємцов наполягав на необхідності введення політреформи до переголосування президентських виборів. Під впливом цих чвар та конформізму частина прибічників опозиції вже почали залишати Красну площу. Певно – розійшлися б усі, якби не запальні промови Олексія Навального та Євгенії Чирикової.
 
А в той самий час Національні республіки Росії – найбільші споживачі коштів федерального бюджету, об’явили протест проти тиску на органи центральної влади. Телебачення Чеченської Республіки вже охрестило події у Москві «Білим шабашем». У Якутську відбувся з’їзд голів федеральних округів де було висловлено намір створити Південно-Східну Російську Автономну Республіку. «Наші заводи і родовища годують Москву, а не навпаки!» - горлали провладні депутати з трибуни з’їзду. Дісталося на з’їзді і Євгенії Чириковій, яка на свою біду сказала на одному з мітингів: «Якутія, Башкирія та Кавказ – така сама Росія, що ж їх колючим дротом оточувати?» Тепер теза «Чирикова погрожує обнести Східний Сибір колючим дротом» лунала з програм кожного проурядового телеканалу.
 
Пані президент України гірко посміхнулася. Подібні ситуації були їй аж до болі знайомі. Вона присіла в крісло перед екраном.
 
- Будь ласка, дайте стрічки новин державних телеканалів, - промовила вона у мікрофон.
 
Українське телебачення було тепер джерелом інформації не тільки для українців але й для російських опозиціонерів. Казали – Кремль лікті гриз з пересердя від того, що колись сам опирався повному переведенню українських ЗМІ на українську мову.
 
З екрану репортери «плюсів» та «п’ятірки» повідомляли те саме. Переговори тривають. Представники урядів України, Японії, Китаю та Євросоюзу схиляють російську владу та опозицію до взаємних компромісів. Аж раптом до переглядової перенесли термінову новину – Верховний суд Російської Федерації визнав вибори у Росії такими результати яких не можна встановити і призначив переголосування другого туру.
 
Пані президент України, втомлено стулила очі і кілька хвилин просиділа мовчки. Все це було їй аж надто знайомо. І тої миті у двері постукалися. Сивий мов лунь голова ради безпеки у величезних рогових окулярах (наслідок перебування у в’язниці реваншистів) присів біля крісла президента.
 
- Ну що у них там? – спитав він трохи гаркавлячи слова.
- Все те саме що колись у нас, - відповіла пані президент, сумно посміхнувшись. – Сусіди учаться демократії. Країна у них більша, тож і процес триває довше. Зараз у них ейфорія – гадають що здобули перемогу. Вони ще не здогадуються що все найскладніше у них попереду. Будуть їм ще і чвари, і зради, і повернення реваншистів, і грати. І лише потім – перемога.
 
Голова радбезу у відповідь спокійно знизав плечима.
 
- Певно, так воно і має бути, - сказав він. – Кожен сам має пройти свій шлях до демократії. І шлях цей ще не для кого не був легким. Нехай навчаються.
 

Дмитро Калинчук