"вибух побутового газу в 10-поверховому будинку № 127 по вулиці Мандриківській у Дніпропетровську стався 13 жовтня о 10.20. Загинули 14 осіб, із них двоє дітей. Шпиталізовано 17 осіб, у розшуку за заявами родичів перебуває 8 осіб (із них 2 дітей).
Попередня причина вибуху - різке підвищення тиску газу в мережі. Зараз від газопостачання відключено 5200 будинків."
УНІАН
 
На цю країну не потрібно нападати. Не потрібно зайвий раз зривати по тривозі армії та викидати мільярди на війну. Не треба навіть підкупляти місцевих чиновників та вербувати собі шпигунів серед місцевого населення. Нічого не треба робити для її знищення. Просто почекати, поки тисячі недовчених і непрофесійних вчителів вивчать своїх напівграмотних учнів. Просто почекати, поки останні спеціалісти - та байдуже в чому! - майнуть на заробітки туди, де за їхню працю і знання платять, а не ЗНУЩАЮТЬСЯ. Просто дочекатись, коли останній випускник медінституту заплатить останній внесок за свій диплом та доріже останнього працівника Аварійної служби газу, який так і не знав, що біля вентиля не курять... А останній міністр тоді гляне на останнього президента і так спокійно скаже, - "Ну що, брателло, бери лопату та поїхали гасити пожежу. Бо пожежників у нас уже нема." І вони поїдуть гасити пожежу, а по дорозі, ще, можливо, зремонтують дві-три водопровідні труби, бо до ЖКГ руки таки не дойшли...
 
Біда наша не у дірявих трубах та хронічних нестачах фінансування, а у дірявих головах та дефіциті совісті. А совість спить, коли відповідальності нема. Тому не чекайте, прошу, не чекайте, що з цієї трагедії хтось зробить якісь висновки і когось покарають... Ніяких висновків не буде, як не було їх після розстріляних ракетами Броварів, спаленої Новобогданівки, порубаного в шмаття Скнилова і тисяч (уже тисяч!) шахтарів, які, чи не щомісяця, дають на гора свої душі... У тебе дорога енергетика, Україно, ти грієшся нашими душами...
 
Я помолюсь двічі. Перший раз за упокій душ тих нещасних з будинку №127 по вул.Мандриківській, за їх спокійний вічний сон. Другий раз я помолюсь за те, щоб, нарешті, перестав спати НАШ розум, бо його сон вже породив чудовиськ і виніс їх над нами...
Помилуй нас, Господи! І спаси.
Від нас же й спаси.