"Бояться нас жиди та басурмани, престiж крeпчаєт,
мощно возрастаєт день ото дня процент жиров у маслi."
 
  “ Гамлет, або феномен датського кацапiзму»   Лесь Подерв’янський
 
Спростовуючи минулого разу певну гіпертрофовано роздмухану совєтсько-російську міфологію про самих себе, ми з’ясували, що в таких гуманітарних галузях, як література та освіта, росіяни далеко не попереду планети усієї, а навіть навпаки. Цікаво, а як ся мається у росіян в інших галузях та сферах?..
 
Наука
 
Ще один міф – про велич російської науки.  Ще з совєцьких часів ми звикли до цієї аксіоми, починаючи із вольтової дуги Петрова та радіо Попова! Підстави були. Що б там не казали, але в СРСР після війни велика наука з’явилась. Будували Академмістечка та реактори, прискорювачі, радіотелескопи та супутники. Але все ж це була не російська, а совєцька наука, тобто, російсько-єврейсько-українська і т.д.
 
Сьогодні ж внесок Росії в світову науку та розробки складає 2% - у відповідності до частки її населення в світі. Цю цифру оприлюднив головний вчений секретар Президії РАН академік Валерій Костюк.  Він також повідомив, що внесок США в світову науку в 2009 р. оцінюється в 35%. Іншими словами, американська наука потужніша в 17 разів, а в перерахунку на душу населення - у вісім разів ефективніша!
 
№ Країни за числом Нобелівських лавреатів З 1901 по 2009 рр.
 
1 США 320
 
2 Великобританія 117
 
3 Німеччина 103
 
4 Франція   57
 
5 Швеція 28
 
6 Швейцарія 26
 
7 Австрія 21
 
8 Італія 20
 
9 СРСР та Росія 19
 
10 Канада 18
 
Окрім того, Костюк вказав на продовження тенденції від’їзду вчених із країни. Тим часом, за останні 10 років в США, ЄС та Китаї кількість вчених збільшилась в рази. До речі, на останньому загальному засіданні РАН були присутні понад 500 академіків та 700 член-корів. В США академіків немає, але це не заважає країні впевнено лідирувати в науці, що позначається на кількості нобелевських лавреатів. Росія ж на далекому 9 місці, заледве випереджає Канаду.
 
Іншими словами, всесвітнє визнання класу радянської (російської) науки не знайшло відображення ні в кількості нобелевських лавреатів, ні в рейтингах вчених.
 
ВВП
 
Згідно з даними Всесвітньої книги фактів (ЦРУ), за 2008 р. Росія вийшла на сьоме місце серед країн, і тепер не лише за рахунок балістичних ракет може претендувати на місце в G7.
 
Але для великої держави 3% від світового ВВП при відповідних 2%-х населення – малувато буде. Можливо, колись Росія обжене Англію, але навряд чи Німеччину, населення котрої вдвічі менше, а природні ресурси незрівнянно бідніші. Індія, Японія та Китай, не кажучи вже про США, недосяжні.
 
Але навіть не це найголовніше, а те, що економіка Росії має відверто сировинну спрямованість. І пишатися цим – велика енергетична держава! – як мінімум, необачно. За кордон йдуть нафта та газ, ліс, діаманти, руда та продукти первинної переробки. Тобто, навіть сьогоднішня, вельми скромна економічна велич РФ підтримується за рахунок грабунку майбутніх поколінь. Причому, не далеких, а вже дітей та онуків, котрі успадкують розорену землю зі спустошеними надрами.
 
В чому ж  велич?
 
В чому ж ще Росія проявила себе, що так претендує на виняткову велич? А мова саме про месіанство, про якісь особливі, видатні якості народу, що буцімто дають підстави претендувати на світову першість! Мовляв, Божим промислом визначений він вести інші народи до світлого майбуття.
 
Але що він може запропонувати світу? Культуру? Ги-ги. Особливих захоплень вона не викликає ні у кого, включно із самими росіянами. Це підтверджують турагенції, котрі рекламують тури без росіян. Мало кому подобається їхня нестриманість, розбещеність та інша ширина натури.
 
Медицина? Так, у певний відрізок часу працювала порівняно непогана масова медицина семашківського типу. Однак і вона загнивала та розкладалась разом із совєцькою владою, і жодних перспектив вона не мала. Сьогодні має Росія мало чим відрізняється від того, що має, наприклад, та ж таки Україна, тож висновки робіть самі.
 
Але, можливо, РФ славиться справедливим правосуддям?  Досконалою державною  машиною із чесними та працьовитими чиновниками? Професійною армією та сучасним флотом? Міліцією, що впевнено стоїть сторожі закону та порядку, і має повагу в народі? Чи чудовими шляхами?  Випестуваними, чистими містами? Кришталевими озерами? Ріками, із яких можна пити воду? Назвіть, в решті-решт, хоч один показник, окрім розмірів, за котрим Росії можна зарахувати велич!
 
Згідно з уже згадуваним опитуванням Newsweek, Росія в рейтингу 100 країн посіла 51-е місце (США на 11-й позиції), поступившись навіть Україні (49-а).  За динамікою розвитку економіки вона на 36-му місці, за якістю життя на 50-му, за рівнем здоров’я нації та політичної обстановки – лише на 75-му…
 
До речі, про міста (що таке російська дєрєвня – мова окрема). Агентство Mercer 2010 Quality of Living Survey в травні зробило підсумок аналізу якості життя в містах світу – жодне російське місто не потрапило в першу сотню!
 
В 45-му розбомблена, розтрощена та знекровлена Німеччина лежала в руїнах. Мало того, СРСР ще й нещадно пограбував її. В першу чергу демографічно – декілька мільйонів німців хто по п’ять, хто по сім, а хто і по десять років відпрацювали на будівлях переможців. По-друге, пограбував буквально: совєцькі офіцери везли добро здоровенними німецькими валізами – бачив таку у діда, генерали – вагонами, маршали – ешелонами, держава – цілими заводами. І, тим не менш, через 20 років Німеччина стала локомотивом європейської економіки. Залікувавши рани, вона досягла процвітання – і довелось терміново будувати берлінський мур, аби гедеерівський народ не проголосував ногами за капіталізм. А Росії, виходить, і самодержавність не на користь, і соціалізм поганий, і капіталізм не допомагає?
 
Що ще в активі у великої держави? Балет? Але ж і балет вже не той. Ракети? І ракети вже не ті, тому не треба про космос... Але перейдемо до головного. Ракети, танки, мілітаризм, тоталітарна ідеологія і практика, постійна експансія у всі боки – ось головний внесок Росії в світову так би мовити культуру. Фактично все ХХ сторіччя  минуло в протистоянні нормального світу і надзвичайно експансивної країни! Величною Росія була не стільки своїми досягненнями – їх, як бачите, не так вже й багацько. А от горя і страждань сусідам по планеті вона принесла куди більше  - одними лише претензіями на велич.
 
Підсумок же викладеному в цьому матеріалі  досить жорстко  свого часу зробив один відомий росіянин - поет і перекладач, музичний та літературний критик, найбільш відомий, як автор текстів пісень групи «Наутилус Помпилиус» – Ілля Кормільцев:
 
"Я обожаю русских. Они всегда точно знают, кого нужно запретить. Я уже лет 20 надеюсь, что наконец кто-нибудь придет и запретит их.  Как класс. Вместе со всей их тысячелетней историей жополизства начальству, кнута и нагайки, пьянства и вырождения, насилия и нечеловеческой злобы, вместе с каждым пидорасом, который знает, кого точно нужно запретить.
Увы, эти странные создания не вполне понимают, что для всего остального мира они выглядят как ничтожные уродцы...
Они дергаются, ползают и кочевряжатся, надеясь, что их кто-нибудь заметит... а никто... не замечает... Одного боюсь – этой сволочи хватит ума человечество попытаться запретить."

[/I
 
]Илья Кормильцев (1959—2007)
 
Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківська обл., село Губарівка, Товариство «Малого Кола»