Існує старий анекдот – дві мавпи розпилюють ядерну бомбу, а третя сидить поруч на пальмі. І от та що сидить на пальмі, перелякано говорить, а що мовляв, якщо оце – вибухне? А нічого, відповідають їй ті, у на є ще одна. Український прем’єр Микола Азаров інколи поводить себе не краще за цих мавп. Наприклад, на скарги студентів про низькі стипендії та зависокі ціни на проїзд, прем’єр відповідає: «А пішочком? Студентські роки - це час випробувань!»
 
Давно складається враження що після майже двох років перебування на владі Партія Регіонів повільно втрачає почуття реальності. Регіонали здається, справді вирішили що рейтинги політичних сил пишуться для ботаніків-очкариків, а вибори вони виграють завдяки адмінресурсу та політтехнологіям. Що так буде завжди.
 
Наївні. Ударною силою всіх останніх антиурядових бунтів виступали саме студенти. Саме студенти виступили рушійною силою революцій в Алжирі, Тунісі, Єгипті, Сирії та Лівії. Саме студенти нині складають переважну більшість людей які по всій Європі та США закликають окупувати Уолл-Стріт. Україна має ще й власний досвід. Саме студенти склади абсолютну більшість членів громадянською компанії «Пора», на плечах якої виїхала Помаранчева революція.
 
Треба розуміти молодь. Молоді люди з одного боку ще не мають життєвого досвіду, отже й не бояться втрачати матеріальні блага і не тільки. З іншого боку, фізично – це вже дорослі люди. Молодики дещо програють дорослим мужикам у грубій силі, проте ладні дати значну фору у спритності та вибагливості. Саме тому з них формують армії всіх країн світу.
 
У молодому війці все яскраво і просто. Життя чітко ділиться на чорне й біле. Компроміс сприймається як боягузтво. Конформізм дорівнюється зраді. Молодість ніколи не забуває глузувань. Студенти ніколи не забудуть фрази прем’єра Азарова: «Пенсія в 900 гривень - це мало для людини, яка все життя працювала, і вже здоров'я у неї погане. Тому якщо на шальках терезів - підвищення стипендії чи пенсії - що я повинен вибирати?» Не знаю чи розуміє український прем’єр, що з вуст людини для проїзду якої через Київ перекривають рух усього центру, ці слова виглядають як заява татуся-алкоголіка: «Синку, хто сьогодні їстиме, ти чи твоя сестричка?»
 
Дитину перед вибором татусь-алкаш ставить, але сам покидати пити він не збирається. Так само й прем’єр Азаров виправдовується, що мусить обирати між пенсіонером та студентом, але заощадити на своєму кортежі, на перекритті вулиць та на вертольоті для свого боса йому на думку не спадає.
 
Історики вже давно помітили, класом у якому зароджуються бунти завжди виступають не найбільш гноблені, а ті хто має змогу бунтувати. Себто, ті хто має достатньо часу, сил і велику кривду. Людині обваженій сім’єю, дітьми, роботою та життєвими турботами, повставати нема коли. Інша справа – студенти. З одного боку вони мають безліч вільного часу. Той хто учився у виші, ніколи у житті не повірить в байки про навчання з ранку до ночі.
 
Водночас студенти – це люди розумні й енергійні. Вони готуються стати керівниками та фаховим технічними спеціалістами – людьми що приймають рішення і несуть за них відповідальність. Студенти багато спілкуються між собою і краще за всіх знаються на сучасних засобах комунікації - Твітері, Фейсбукові, ЖЖ, тощо.
 
Нарешті студентові аж ніяк не подобаються микатися в злиднях. Він – молодий і енергійний. Йому хочеться насолоджуватися життям та милуватися з дівчатами. А тепер зважте. На стипендію у 780 грн – не зажируєш. Можливостей під-працювати у студента стає все менше. Молитвами уряду Азарова цього року в Україні зникло 172 тисячі спрощенців – підприємців які залюбки надавали роботу молоді. Я що стається коли в студента забирають можливість попити пивка або зводити дівчину у кіно? Правильно, він стає злим та агресивним.
 
Процес уже іде. 57% молоді вважають що час для боротьби з неспроможною владою вже давно настав. Мабуть єдине що допоки утримує молодь від виступу – відсутність достойного лідера. Але поява такої особи – справа часу. Чув хтось до осені 2004 про Андрія Юсова або про Олега Яценко? Отож.
 
Прем’єр-міністру України Миколі Азарову варто краще стежити за тим що він говорить людям. Історія знала випадки коли бунти спалахували через пару дурних фраз. Французька королева Марія-Антуанетта колись збурила парижан заявою «Хай їдять тістечка», коли ті потерпали без хліба. Коли українських студентів допечуть до живого і вони усвідомлять що «Студентські роки - це час випробувань», вони обов’язково завітають на розмову до прем’єра своєї країни.

Дмитро Калинчук