Та не однаково мені.
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
     Т. Шевченко

Помаранчова погода...
Жовте лисття криє шлях.
Зжовкле сонце вряди – годи
Визирає аби – як.
 
Синьо – сіра хмара плине.
Плине з півночі циклон.
Чи не змерзла Україна
В летаргічний впавши сон?
 
Ні, не спить. Та вже дрімає
Над Дніпром козацька січ.
Наповзає ... Поглинає
Все і вся холодна ніч.
 
Листя вже відшелестіло,
Відшептало, уляглось.
Швидко літо пролетіло.
Вже зима іде ось – ось...
 
− Чи буває там, за синню
   Сонце, райдуга, весна?
− Так,бува... Життя неспинне.
− Дочекаємось?
− Хто зна ...
 
Бо і прадіди шукали,
І діди лягли кістьми,
І батьки для нас чекали,
А тепер сини з дітьми...
 
Мабуть Бог для нас, бездольних
Мудре правило завів:
Вольні люди – родять вольних,
А раби - плодять рабів.