У 2008-2009 році на території України діяла Конституція України в редакції 2004 року (тобто із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 року №2222-IV).
Відповідно до даної редакції Конституції України Президент України втратив повноваження здійснювати державне регулювання в сфері економічної та зовнішньоекономічної діяльності. Згідно п.3 ч.1 ст.106 Конституції України Президент був уповноважений лише представляти державу в міжнародних відносинах, здійснювати керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, вести переговори та укладати міжнародні договори України.
Відтак, всі директиви на переговори з російською стороною щодо газових питань, які були затверджені указами Президента України у 2008 році, є затвердженими у не передбачений Конституцією та законами України спосіб. Простіше кажучи, вони є незаконними.
Хотілось би зробити наголос на тому, що складання цих директив та їх затвердження не складає підстав для застосування кримінальної норми у вигляді перевищення влади або службових повноважень, тобто застосування ст.365 КК України. Це були політичні рішення та дії, спрямовані на пошук політичних компромісів у відносинах між державами.
Відтак, ці Укази та директиви можна було оскаржити у Конституційному Суді України на предмет визначення меж повноважень Президента України, саме у конституційному суді, а не у кримінальному.
Слід віддати належне Уряду на чолі з Юлією Тимошенко, який у цій делікатній сфері газових відносин не переводив питання у площину
конституційного судочинства, а намагався знаходити потрібні країні внутрішньо національні політичні компроміси.