Новітня історія України, її шлях і доля, вимощується не волею вільних і відповідальних громадян, а дією "божественних" (у поганському сенсі) сил, які природно було б іменувати саме "тенденціями".
 
Вони зароджуються в суспільному «ефірі», гармоніками настроїв на поверхні подій .. У той час, коли ми лаштуємо свої справи, кінчики наших вух сприймають ті гармоніки, які у нашій свідомості мимоволі складаються у тенденції ..
 
Вже встановлено, що час від часу, під Лисою горою чи у нетрях Голосіївського лісу, зліталися такі собі старі перуни - володарі (чи скоріше генератори) тенденцій - палили кизяк, травили анєкдоти про тенденцію, що вже пішла процесом по життю українців, і майстрували щось каверзне на майбутнє.
 
Одному з перунів, що розграфітив паркан свідомості українців тенденцією до обрання Ющенка, навіть подарували ім'я "Даждь-Ющ", зважаючи на повний успіх розгортання тенденції .. Даждь-Ющ почав свою поганську справу ще у 1999-му, зразу ж після обрання Кучми на другий термін. «Еге ..» – лишень сказав собі Даждь-Ющ після другого проголошення Кучми Президентом і чорним нігтем намалював на паркані ієрогліф "Кучму геть" .."
 
"Кучму геть!" - заходилися скандувати українці, що за перший термін Кучми трохи повилазили із злиднів часів гіперінфляції, трохи причепурилися на тіньові гроші, яких щороку в гаманцях ставало все більше.
 
«Чи то Вам повилазило, чи то Ви на старість здуріли, шановний колєго, яке "Кучму геть!"?» - спробував тоді ще (перед призначенням Ющенка Прем’єр-міністром) запалити професійну дискусію інший перун, який виношував альтернативну тенденцію і потайки мріяв про ім’я «Даждь-Янук»..
 
«Колєго, ми ж не забаганками бавимося .. Ми ж витворяємо тенденції .. прямо з повітря, з ефіру .. А в ефірі (хіба ж Ви не відчуваєте?) вже накопичується народна еманація «Кучму геть!». Мабуть Кучма їм набрид. І що головне – журналісту голову віттяли .. І ця подія так вразила наших українців, як батіг вражає коня, коли возний шмагає ним по яйцях .. »
 
«Ну, дійсно, не за свободу ж слова вони здійнялись на дибки ..»
 
«Вони здійнялися тому, що прийшов час їм здійнятись. Давно вже не здіймались .. Екстенсивне покращання життя на переході тисячеліть дало поштовх до громадського ексцесу. Трохи збагачені люди прагнули відчути себе однією громадою .. Вони трохи втомилися від боротьби виключне за особисте благополуччя .. Їм примарилося вільне облаштоване громадське життя в своїй унікальній Україні .. Незалежність їм подарували, а вже особистий добробут вони сподівалися здобути самотужки .. І от вони відчули тенденцію до життя «як у людей» в європах .. і пішли у руслі тенденції.»
 
«І куди ж вона, Ваша тенденція, спрямує наших страждальців?»
 
«Це є непросте питання, тож я спочатку курну ..» - і Даждь-Ющ затягнувся в’їдливим димком з кизяка .. «Моя тенденція .. моя тенденція .. Ну, що там вже казати .. На Майдані вони встановили сцену і відіграли свою унікальну виставу .. І розійшлися, просвітлені, по домівках ..» - дим віднесло вітром і Даждь-Ющ звітував далі - «Сільський красень, бухгалтер, член КПРС, банкір .. Завжди чиєсь протеже .. Син папи Кучми .. Ні намірів, ні здібностей до державного будівництва .. Ні уявлень про сучасну країну .. Оце і було символом національного відродження українців. Чому саме йому впало стати «героєм Майдану»? Тому що він був дуже схожим на цей нарід .. на ці залишки колись самобутного цікавого народу .. Залишки схотіли побачити «свого» на вищій посаді .. І таки побачили.»
 
«Так таки так .. Можливо .. А можливо, що Ви намагаєтесь принизити роль Янук-тенденції, без якої, як на мене, то і Ваша б не сполахнула ..»
 
«Так, то була ворожа тенденція .. тенденція донецької орди. Янук був східно-південною хворобою, а Ющ – західно-північною ..»
 
«Спочатку Україна перехворіла Ющем, а тепер хворає Януком.»
 
«Після Юща народу важко піднятися, але можна дихати .. А чи спроможиться він дихати після Янука?»
 
«Насправді то є не один нарід .. То є насправді різні народи ..»
 
«І дихають вони по-різному?»
 
«По-разному .. Я, коллеги, не местный перун, но я наш .. Пришлось временно оселиться на московских болотах .. Да, коллеги, есть такая тенденция .. Назовем ее «Мирный разъезд» .. или даже «Немирный», но все-равно .. Я, знаете, на подлете к вашему сходняку очень отчетливо уловил тяжелые гармоники Янук-тенденции .. Здесь, на западе, они поимеют самые пагубные последствия. И у украинского народа останется одна возможность уцелеть – объявить о своей независимости от донецкой банды. А теперь, простите, должен вас покинуть – активы зовут.»
 
«А тепер, дозвольте колєгі, нагадати про постіно діючу традиційну тенденцію нашої ще-не-вмерлої України ..» - перун, що здавався сплячим, витяг з-за спини бандуру, яка виглядала як крило (одне, а другого не було), вишмаркався, відкинув з лоба оселедця і почав перебирати струни. – «В нашої рідної ненці ні нації немає, ні драйву .. Ой .. Такеє враження від неньки, що вже зникає течія її життя .. Наче замість берегів пішов суцільний очерет .. Ой-йой! Жаби квакають, качки крякають .. Гей-гей .. В очереті хтось на когось полює .. гей! А поверхня тойого життя затягується ряскою поволі. Гей-гей .. І ніхто ж тут і не знає, чи є там, десь за обрієм, життєє-датне русло, чи ж нашому життю лишень дорога у повітря .. Гей-гей!»
 

 
Старі перуни зашморгали, захнюпили .. Ся у пріле листя зашмаркали ..
 
«Кхм .. Шо є, то є. Колєгі, а чи відчуває хтось із вас Юліну тенденцію?» - Даждь-Янук запалив нового кізяка ..
 
Старі перуни мовчки тягнули дим з люльок ..
 
«Цікаво, колєго, дуже цікаво» - звернувся Даждь-Ющ до Даждь-Янука – «наче вся політична вистава в Україні обертається навколо Юлі .. А Юліної тенденції ніхто з перунів не вловлює .»
 
(кінець 1-ї частини)