Пояснення автора щодо причин, які спонукали написати це ІМХО:  у мене склалося стійке враження, що Блокер  навмисно сьогодні «провокує»  своїм текстом  з неймовірно великою кількістю води та зайвих друкованих знаків певних відвідувачів ДД:Чому Україна Failed State? Рекордно коротке пояснення плюс системний рецепт «що робити?»
 
Тому просто  зробити вигляд, що слушні думки можна пропустити повз вуха – досить нецивілізовано.
 
Моє бачення відповіді на провокацію  складається з двох частин: з власне «Методичного посібника» та короткого «Конспекту з лекції Блокера».
 

 
Для того,щоб зробити державу Україну успішною, необхідно зробити лише декілька чітких та зрозумілих кроків:
 
1) Сформулювати цілі та методи іх досягнення;
 
2) Максимально жорстко карати державних чиновників, високопосадовців, службовців та інших працівників бюджетної сфери, яка утримується коштом платників податків, за невідповідність особистих доходів/витрат з метою викорінення державної корупції;
 
3) Забезпечити прозорі та максимально спрощені і зрозумілі правила господарської діяльності з метою підвищити конкурентоспроможність вітчизняного  виробництва  в сучасному світі;
 
4) Створення такої інфраструктури і таких моделей  взаємодії, які дозволяють досягати поставлених суспільних цілей в рамках середніх та великих суспільних програм.
 

 

Україна, після одержання державної незалежності, в суспільному плані не розвивалась, а деградувала, бо після розвалу Радянського Союзу у нас продовжувала діяти примітивна суспільна система.
Отже, чому наше сучасне суспільство  ніяк не може визначитись, що воно хоче і куди направити свій розвиток?
 

1) Шалена корупція як наслідок культу діяльності  неофіційних інтересів державних діячів над  офіційними державними інтересами. Реалізується через формальний характер змісту та дотримання законодавства;
2) Ліквідація соціальних ліфтів в суспільстві і як наслідок розрив робочої змички «еліта-простонароддя», що призводить до паразитизму, інвалідністі, безвідповідальністі усіх існуючих в суспільстві еліт, від владних до опозиційних;
3) Закономірна деградація як суспільної надбудови, так і суспільного базису внаслідок дії п.1 та п.2;
4) Стійка нездатність  СФОРМУЛЮВАТИ суспільні, громадські плани та програми. Діяльність без мети та макро- і мікроекономічного планування в коротко/довготривалій перспективі  ;
5) Відсутність декількох програм економічного та соціального розвитку України державного рівня, які планомірно та цілеспрямовано доводяться до логічного завершення при всебічному висвітленні на існуючому інформаційному просторі;
6) Штучні перешкоди справжнім експертам громадської думки, науково-експертного середовища давати чіткі та повні відповіді-пояснення  по важливих суспільних  питаннях через ЗМІ,телебачення та інші системи суспільних комунікацій. Тотальна заміна експертів на цих теренах політиками та іншими особистостями з низьким ай-кью та беззаперечною жадобою до влади та грошей;
7)  Цілеспрямована політика деградантів при владі на зомбування та соціальну дебілізацію всього народу задля забезпечення свого сталого панування на довготривалий період.
 

1) Сформувати повноціннусучасну національну, державну  ідеологію.
2)Загальне підняття рівня зрілості суспільної свідомості дорослих осіб- членів суспільства.
3)В аспекті дотримання та порушення норм законів перейти від практики порушення недолугих законів до практики розробки раціональних законів та свідомого їх дотримання.
4)Утвердити безумовну домінанту офіційних цінностей та мінімізувати дію неофіційних та тіньових цінностей;
5) Утвердити реальний пріоритет спільних інтересів в суспільній діяльності над приватно-груповими інтересами.
6) Вирвати керівництво сферою нашої суспільної діяльності з рук аферистів та інших моральних покидьків суспільства.
7)Розробити, впровадити та максимально поширити алгоритми стосунків довірливого співробітництва між діячами і мінімізації стосунків ворожнечі та відчуженого співробітництва між ними
8)Виведення основної маси простонароддя зі стану соціальних дебілів у стан свідомих, відповідальних громадян.
9)Утвердження працюючих механізмів підконтрольності та підзвітності керівної підсистеми перед спільнотою . Формування народної влади, тобто громадянського суспільства.
 

1)Утвердження раціональних форм справедливості з метою забезпечення прозорих та максимально спрощених і зрозумілих правил господарської діяльності з метою підвищити конкурентоспроможність вітчизняного  виробництва  в сучасному світі;
2)Створення такої інфраструктури і таких моделей  взаємодії, які дозволяють досягати поставлених суспільних цілей в рамках середніх та великих суспільних програм;
 

Не буває ідеальних, безпроблемних суспільних систем в принципі, беспроблемного розвитку.
Хочу наголосити, що це не перелік «прекраснодушних» побажань зі стелі, це підбірка системних вимог, котрі потрібно виконувати одночасно, комплексно, цілеспрямовано.
За кожним з цих пунктів стоять  напоготові розшифровки у вигляді цілого набору моїх  аналітичних статей та розробок, які, тим не менше, потребують подальшої деталізації та доробки в рамках послідуючих ітерацій Нового національного проекту.
За кожною цією рекомендацією стоїть потреба в колосальній системній роботі всього суспільства і, в першу чергу, його громадянського активу. Але інакше і бути не може, тому що наші проблеми дуже запущені, з довгим корінням та численними метастазами.
Такі проблеми не вирішуються наказами, універсалами чи разовими акціями, це еволюційні, ментальні, культурні проблеми, які вирішуються лише великими об’ємами суспільної роботи, в які повинні бути задіяні всі спеціалісти гуманітарної, державної та інших сфер.
Кожен член суспільства важливий в процесі якісних змін цього суспільства. У нас же зараз панує протилежна  політика: «Влада і владці – це все, все і всі інші – це ніщо і ніхто!».
 
Резюме. Тепер я маю цілісне бачення нашої суспільної системи, «у мене є більше відповідей, ніж у вас запитань». Якщо не зрозуміли «чому?», перечитайте ще раз цей текст.
Розірвати це хибне коло можна тільки благодійним внеском.
 
Ось такий благодійний внесок я і сформував, а чи покористуються ним – це вже врегулювати не в моїй владі. Я – особистість, а користування цим продуктом  повинно перейти на суспільний рівень діяльності, інакше  ніякого вагомого результату воно не дасть.