20 (двадцять) років Незалежності… Двадцять років! Мамцю моя рідненька, аж лячно стало! І де вони -- ті роки, куди поринули, куди поділися, де схоронилися? Але лякатись – часу ще вистачить, а просто погомоніти – хтозна…
 
То що ж ми маємо на день сьогоднішній і з чого почнемо?
Зазвичай починають або з передмови, або з подяки, або з епіграфу, а ми відразу почнемо з підсумків – оскільки починати з підсумків також має сенс… інколи… тим паче, що дякувати нема за що й кому… окрім себе самих, таких байдужих і знесилених…
 
-- А что такое «підсумкі»? – втрутився в дякування Миколка Янович, відкриваючи кишеньковий словничок ділової української мови для можновладців.
 
Втім запитання Миколки Яновича, таке безпорадно-недоречне у зв’язку зі святкуванням дня незалежності, ми проігноруємо – бо він у нас не тільки пострадянський дипломований прем’єр-інкрустатор, а ще й дипломований геолог… ось і нехай собі шукає транскрипцію самостійно, бо як-то кажуть у народі -- хто ісчєт, той завжди щось губить…
 
Тааак… Транскрипцію, здається, не знайшов, тому будемо вельми толерантними і в подальшому, враховуючи особисті уподобання Миколки Яновича, замість незрозумілого слова «підсумки» скористуємось зрозумілим іноземним «епілог»…
 
-- А что такое «геолог»? – перегортаючи сторінки словничка, вдруге вліз у промовку Миколка Янович і знов-таки не почув у відповідь ані слова…
 
А ми тим часом, не відволікаючись на безглузді запитання Миколки Яновича, рухаємось у вибраному напрямку далі, з гідністю наближаючись до епілогу першого.
Двадцять років -- і при владі президент під номером «чотири»… забагато президентів, скажете ви, і будете праві на всі 100 відсотків…
 
-- А что такое «відсоткі»? – мозковий центр Миколки Яновича аж спітнів від напруги, а з кишенькового словничка посипались аркуші з транскрипціями та гречкою нового врожаю…
 
Нєєє! Ну ви тільки подивіться на нього! Три запитання за три хвилини! Це вже занадто навіть для прем’єр-інкрустатора! Терпець урвався остаточно!
 
При такому мовному занепаді Миколці Яновичу конче потрібно пересуватись по Країні разом із перекладачем – чи-то свійським, чи-то електронним – різниці немає, або ж у супроводі синхронних субтитрів типу «Беркут»…
 
Йой-йой-йой! Куди ж мене так стрімко понесло? У яку-таку прірву? коли схожі рекомендації нещодавно Дехто озвучив… Де моя випестувана роками толерантність? І звідкіля узялась ця незапрограмована агресивність? Га?
Адже ми маємо наглядний приклад, як пару тижнів тому Дехто на цьому вже попався… І де Вона зараз -- та «дехто»? Га?
І це є епілог другий.
 
А може Юлю ув'язнили, щоб відволікти увагу суспільства від подорожчання горілки? Вам так не здається? Бо все що завгодно може бути в країні розчавлених мрій…
 
Миколка Янович! Але не звертаючи увагу на епілог другий, повторюю своє запитання – де Вона, з чиєї примхи та якого біса???
Гей! чого це ви робите вигляд ніби нічого не сталося і ваша хата з краю? У такому разі викарбуйте собі на носі великими літерами – це наші хати з краю до пори, а ваша хата поруч із хатинками четвертого (не допусти Боже останнього) президента (та й третього, до речі, також) – на перехресті усіх доріг… я зрозуміло пояснюю?
 
Дааа… яка дивна країна… це ж треба так будувати, щоб майже всі хати були на узбіччі…
 
Миколка Янович! Що-що ви мені совєтуєтє?! Як-як?! Ви мені совєтуєтє, що нікому нє советуєтє? Та що ви кажете!
А можна мені про вас байку розказати? Не можна? І чого це раптом? Давайте зробимо так -- я розказую, а ви спростовуєте!
Ви тут вихвалялися, що на книжковому ярмарку тьозку-Гоголя прикупили, щоб почитати надвечір було що. Дорогенька книжка, еге ж? Ексклюзивне видання… Невже дві тисячі гривень з хвостиком виклали? Чи хвостик відвалився? І «Гонихмарника» також придбали, але помилково і поза сценарієм… брешуть люди чи ні? А Гурзуф насправді ваш? Чи знову брешуть, га? А тепер – спростовуйте!
 
До речі, Миколка Янович, ви вже чули, що президент під номером чотири вчора вже вкотре об’явив глобальну війну?
Кому війну? Нууу, не собі, звичайно, не вам, і не мені, а корупції… Он воно як неочікувано буває! І що – вам також стало лячно? Ну нарешті! Але мушу попередити -- я на ту вашу війну не піду, тому що моєму організму не вистачає кальцію і боєприпасів… а курячі яйця як зброя електорату – мене аж ніяк не влаштовує… бо це буде епілог третій…
 
Миколка Янович, та заховайте ви той словник, ну дуже вас прошу! Не дратуйте мене занадто, бо в мене вже руки сверблять! Опа! Ну й слово вихопилось! Ну й слово! Особливо – якщо його по складах розкласти… Яке тільки вишукане слово, до того ж літературне…
 
Як там у нашого Гоголя – «поднімітє мнє вєкі, почєшитє мнє рукі»…
 
Ну гаразд-гаразд, не будемо надмірно заморочувати пана з кишеньковим словничком, заганяючи того у глухий кут… і тільки заради нього -- шановного прем’єр-інкрустатора -- повільно перейдемо з суржика на регіональну мову, нехай мозковий центр Миколки Яновича відпочине трохи -- мо він ще стане пану у нагоді… колись…
 
Итак, поехали!
Юля в буцегарні… Ой, вибачте, забув клаву переключити, зараз исправлюсь…
 
Юля в камере, и по истечении стольких дней стало ясно, что упекли ее туда не за злостное хулиганство суток эдак на 15, как думалось ранее, а на срок более длительный…
 
И достались Фроловой лавры Богословской… вооот…
 
И посадил дед Репку… дааа… уж сколько тех репок дед пересадил – і ніяких тобі гіпертонічних кризів, чи серцевих нападів... но особое внимание дед уделил сорту репок на букву «Ю» -- Юра… Юля… Ющенко – фу ты с языка невольно сорвалось…
 
Оно ведь как получилось -- «Неуважение к суду» -- эт вам не морды журналистам бить… вот если бы Юля промеж ног кой-кому заехала, то ничего б ей и не было… как, например, этому видгодованому хряку с оружейной фамилией в пуленепробиваемых зеркальных очках… ну и ряха… ну и ряха… свят-свят-свят…
Юля, а давай следующий раз попробуем-таки звездануть (если случай подвернется, конечно) -- заодно и проверим – будет нам за это хоть что-то или не будет…
 
А тем временем президент под номером три знову на Говерлу подерся, щоб там свято незалежності відсвяткувати, подалі від унікальної нації… То є свято зі сльозами на очах…
А я по наивности решил, що він як зазвичай на пасиці порається -- мед качає собі та качає…  
Хотів його завчасно попередити, мовляв досить вже ту пасику мордувати – бджоли давно передохли, бо він у мед стільки дьогтю нагнати встиг, що на кілька десятиріч уперед вистачить…
 
Виктор Федорович, да и вам хватит уже меня поздравлять, вкрай заманали, ну сколько можно, я ж не глухой и не слабоумный… Повторение – мать мучения говорите, тогда ладно, валяйте дурака дальше…
Кстати, Виктор Федорович, а Виктор Федорович, вы случайно не знаете – тюремный срок в трудовой стаж засчитывается или высчитывается? Ну и чего вы набычились, спрашивается? Это не праздное любопытство с моей стороны, это -- определенная подготовка перед стартом…
 
Недопущение козлов ко злу и это будет эпилог четвертый…
 
Продолжение преследует однако…